У суботу на міському ринку в Новій Каховці стоять колом кілька торговців і валютників. За перекуром обговорюють перипетії Вільнюського саміту.
— Ну що, завтра працюємо чи оголошуємо траур? — каже невисокий чоловік років 50-ти у шкірянці й картузі. — Янукович же нічого не підписав.
Наступного дня, і справді, варто було б оголосити всеукраїнську жалобу. Але не за побитими на столичному Майдані мітингувальниками, а за чинним режимом.
На відео в інтернеті видно, як цілком мирних людей "беркутівці" гамселять кулаками, кийками, ногами, щитами, тягають по асфальту, пакують в автозаки. Утікачів переслідують. Розбиті голови, синці на тілі, закривавлені обличчя…
А в цей час офіцер міліції цинічно каже журналістам:
— Самі собі розбили, а не ми їм.
Все. Міліції з народом більше не існує.
Німецькі війська почали вторгнення в СРСР о четвертій ранку. Українська влада учинила розправу над власними громадянами приблизно в той же час. Це тактика всіх агресорів — нападати тоді, коли менше всього очікують.
Перша реакція опозиційних лідерів здивувала. Лідер УДАРу Віталій Кличко закликає керівників західних держав увести санкції проти Януковича та представників його режиму.
Та навіщо експлуатувати давно висміяну сатириками формулу: "Захід нам допоможе"? Краще закликати власний народ до акцій громадянської непокори, всеукраїнського страйку, загальної мобілізації прихильників тощо.
"Лягли спати в Україні — прокинулися в Білорусі", — пише у власному блозі на "Українській правді" нардеп Анатолій Гриценко. На мій погляд, у справжнього опозиціонера має бути інше послання до народу: "Ми не дамо владі перетворити Україну на Білорусь!".
Куди рішучіше вчинили пересічні кияни, які попри Варфоломіївську ніч режиму почали рухатися в центр міста. "Термос, хліб із салом, запасні шкарпетки, серветки, сигарети — виїжджаю в місто, — пише у "Фейсбуці" знайомий. — Хоча вчора обіцяв малому зводити в палеонтологічний музей… Як тепер виправдатися перед ним? Ти ж дитині не скажеш, що наш президент — г…".
В Новій Каховці цього дня відбулася колегія обласного управління МВС. Перед кінотеатром "Юність", де проходив захід, міліція організувала виставку зброї — табельної та вилученої у громадян за останні роки. Тут пістолети Макарова, ТТ, "вальтери", револьвери, автомати, ППШ і карабіни Другої світової війни, вірменський кулемет часів Нагірного Карабаху, "маузери", обрізи, ножі й тесаки…
— Це можна купувати? — жартома запитую дебелого лейтенанта в камуфляжі й малиновому береті.
— Ні, — заперечливо хитає він головою. — Тільки потримати.
— А навіщо виставили — щоб людей залякати?
— Вас уже нічим не залякаєш, — усміхається він.
І це обнадіює. Україна таки — не Білорусь.