Вітальна листівка часів збройної боротьби за незалежність України. 40-і роки 20-го століття
Христос родився,
з Діви воплотився.
Бог-Правди любові зніме всі окови,
Зішле свободу нашому народу,
Зітне голову Іроду.
Слава Богу, ми знову святкуємо Різдво Ісуса Христа. Він, Предвічний Бог, народився у тілі від Духа Святого та Діви Марії Богородиці.
Гарне це свято. Святий вечір – зустріч з Богонемовлям та один з одним в родині – малій Церкві. Подарунки, ялинка, кутя, колядки… Але найголовніше у цьому святі має бути налаштування серця у всьому догоджати Богові. Наприклад, коли ми приходимо на день народження до близької людини, ми хочемо цій людині зробити щось приємне і хороше. Так і на Різдво можемо ще і ще раз розмірковувати, а як краще служити Богові – себто Любові, Правді, людям.
Не можемо служити Богові і мамоні (багатству, неправді). Роздвоєні думки і роздвоєне серце роблять людину ні до чого непридатною, бо така людина нетверда у своїх починаннях і на всіх своїх шляхах. Вона або нічого не робить, або однією рукою будує, а іншою – руйнує. Зараз у нас в Україні саме від цього найбільше проблем.
Джерело справжнього благочестивого життя – тверде бажання у всьому догодити Богові (Любові, Правді). Головна мета нашого життя – живе богоспілкування з народженим Ісусом Христом. Більше молімося, читаймо Слово Боже, живімо у покаянні і причащаймося Тіла і Крові Господніх. Тоді будемо мати любов до ближнього, а значить – до всякої людини, своєї сім’ї, народу, мови, України поважатимемо закон. Пам`ятаймо про безкорисливу любов до всіх, хто перебуває у скрутних обставинах, гнаних і переслідуваних, до всього Божого творіння.
До цієї головної мети спрямовуймо наші намагання: приватні, житейські, наукові, професійні, громадські, комерційні, службові, політичні.
Якби кожен у суспільстві тримався цього – були б ми щасливі і щасливою була б Україна.
Христос рождається! Славімо Його!