Суспільство

Виставку кімоно в рамках "Японської весни у Львові" покажуть в Національному музеї

4-6 квітня 2013 р. Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького (пр. Свободи, 20) в рамках "Японської весни у Львові" запрошує на виставку "Кімоно". Вхід вільний.

Археологічні знахідки на Японському архіпелазі підтверджують тезу, що прадавні японці носили простий конопляний одяг. На початку І тис. до н.е. під впливом континентальної моди, до Японії потрапив бавовняний і шовковий костюми корейсько-маньчжурського типу. У VI-VIII столітті жителі японських островів перебували під впливом китайської культури, що відбилося на одязі, який був точною копією вбрання китайських аналогів. У добу Хей'ан (794—1185 рр.) японці вперше відійшли від континентального канону, створивши прообраз сучасного кімоно. З XIII по XV століття сформувалися основні типи унікального японського вбрання для різних соціальних верств. Еволюція японського костюму періоду Едо (1603—1867 рр.) позначилася спрощенням конструкції і збагачення декору, що призвело до появи сучасного кімоно.

Революцію в японському одязі спричинили вестернізаційні реформи доби Мейджі другої половини ХІХ століття. Європейська мода почала витісняти японський традиційний костюм. Цей процес був поступовим і поверховим до 1945 року, торкаючись лише керівних прошарків суспільства. Проте демократизація і «американізація» способу життя простих японців призвела до того, що японське кімоно було витіснене з повсякденного життя. Сьогодні японський традиційний костюм використовується в основному лише під час свят і офіційних заходів.

Тканини, з яких виготовляється кімоно, як правило, нееластичні. Для поясу використовують сукно. Викрійки для кімоно зазвичай прямокутні і відрізняються від європейських аналогів зі складними заокругленими формами. Завдяки цьому досягається економія і практично повна утилізація тканини. Її прямокутні залишки можуть бути повторно використані.

На відміну від традиційного європейського одягу, який підкреслює конституцію тіла людини, кімоно виділяє лише плечі та талію, приховуючи недоліки фігури. Західний одяг акцентує на рельєфі, а японський — на рівномірності і площині. Це пов'язано з традиційним уявленням японців про ідеальну конституцію — «чим менше опуклостей і нерівностей, тим красивіше».

Пояс обі у кімоно виконує не тільки практичне значення – фіксування кімоно, але й декоративне. Він надає кімоно завершеність та масивність. Як правило, пояс виготовляють з парчі або щільного шовку з особливо багатим узором спереду, де пояс щільно прилягає до фігури, та ззаду, де він зав’язується бантом. Пояс в довжину може сягати трьох метрів і більше. Існує багато способів зав’язування пояса. Раніше форма вузла вказувала на станову приналежність, а тепер залежить тільки від смаку та вміння.

Джерело: Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького

Читайте ще