На Донеччині із22 територіально-виборчих округів президентські вибори пройшли увосьми. 53-річна Тетяна Канна очолювала Старобешівський. Туди входить чотири райони. Наступного дня після виборів вона привезла протоколи доЦВК. Київські колеги вітали їїстоячи.
13травня вокружну комісію району зайшло семеро бандитів умасках ізавтоматами ікажуть: "Мы изДНР, авы здесь никто. Так что закрывайтесь иуходите отсюда", розповідає жінка. Це були переважно місцеві, які перейшли набік сепаратистів. Якраз провели референдум 11травня івважали себе царями.
Нас укімнаті було четверо людей. Незлякалися. Сказали їм принести листа, дебуде написано, щовони нас закривають, іми цього листа передамо доЦВК. Листа непринесли. Зате почалися дзвінки членам комісії: щознають, деті живуть, знають їх рідних. Люди стали відмовлятися від роботи. Довелося робити багато замін.
Кожен день ми були, якна пороховій бочці. Сидиш інезнаєш, хто зараз відкриє двері. Банди наджипах повсіх дорогах шастають.
У Старобешівському районі із41 дільниці відкрилося лише 6. Решта під Донецькою республікою.
Щодня Тетяна Канна отримувала дзвінки від сепаратистів.
Казали, щовивезти протоколи зДонеччини їм ніхто недасть.
Бюлетені нам привезли 25травня о7.00. Було складно,бодороги перекриті. Голосування почали об11.00, закінчили овосьмій вечора. Більшість голосували заПорошенка, Тігіпка, Ляшка іГриценка. ЗаДобкіна іКузьміна небуло жодного голосу.
Постійно боялися, щозараз під'їдуть донецькі хлопці іпочнуть все знищувати іпалити. Якбуло вселищі Металіст Амвросіївського району. Надільницю зайшли невідомі вмасках, всіх членів комісії поклали напідлогу. Голову побили, дівчат заволосся тягали. Всі бюлетені забрали. Унас день пройшов без пригод. Аввечері забігає мій заступник ікричить: "Быстро собирайте все, что есть, потому что сейчас будет налет". Ми схопили протоколи іпоїхали наквартиру дознайомого. Чекали там, поки неприїхала машина інеповезла нас наКиїв.
Дуже переживала засім'ю чоловіка ісина. Бандити мене попередили: якщо повезу протоколи, вони розмовлятимуть ізними. Але недзвонили. Думали, щоповеземо зранку. Азранку ми вже доїжджали доКиєва.
У машині жінка їхала ізсвоїм заступником, членом комісії ічотирма українськими десантниками.
Забрали вмене телефон, витягнули батарею ісказали: "Будете делать то, что мы скажем". Потрасі наблокпостах стояли наші гвардійці. Перевіряли документи, машину івідпускали. Аколи надорогах бачили невідомі барикади, об'їжджали через села. Їхали прокладеним військовими маршрутом.
У такому страху їхали доЗапорізької області. Яажкілька разів перехрестилася іпомолилася. Так само верталися вночі зКиєва, каже Тетяна Канна. Зараз вже ніхто недзвонить. Яїм нецікава.
Чоловік п'ятьроків відсидів у СІЗО
Тетяна Канна домогосподарка. Народилася вОмській області Росії. ДоУкраїни переїхала 1991-го після заміжжя.
Україна для мене стала другою батьківщиною. Син тут народився, чоловік звідси. УРосії живуть дві мої сестри ібрат. Нормально спілкуємося. Яїм пояснила, щобандерівців унас нема, каже жінка.
Її чоловік, Іван Канна колишній керівник Старобешівської районної організації БЮТ таперший заступник голови Старобешівської райадміністрації. 5років відсидів удонецькому СІЗО. Тодішня влада звинувачувала його увимаганні $50тис. хабара від донецького бізнесмена. Заце мав надати дозвіл наоренду сміттєзвалища. Отримав 10років в'язниці. Звільнений уберезні після падіння режиму Януковича.
Подружжя виховує сина 20-річного Івана.
