Матері солдатів перекрили трасу

— Ви звідки? — Я з Кіцманя. А хіба це має значення? Тут люди не лише з мого району, є й чернівецькі. — Пані Надіє, що відбувається? Чому перекрили дорогу? І взагалі, чому не перекриваєте доріг у Кіцмані, а приїхали сюди? — У Кіцмані не перекриваємо, бо на нас ніхто там не зверне увагу. А вийшли сюди від безвиході. Буковина зустрічатиме сьогодні своїх синів котрі поклали життя там, на Сході, ці діти мали жити й жити, а їх батьки сьогодні востаннє пригорнуть своїх чад. Хіба мало смертей, мало трупів, коли знову забирають наших рідних та близьких, юних, ще зовсім юних хлопців на війну, на справжню війну. А головне — з чим? У спортивних костюмах і у кедах? Досить!!! Ми матері, у кожної з нас є сини, ми благаємо: припиніть. Гинуть наші діти, наші, не діти верхівки, а зі звичайних українських сімей. — Хіба перекриттям дороги можна вирішити питання? Ви звертались з цими проханнями хоча б кудись? — Безумовно, звертались. Ось, до прикладу, позавчора були біля обласного військкомату, нас там просто не чують. А дорогу перекрили не для того, аби нашкодити, а для того, щоб привернути увагу громадськості. В акції взяло участь близько сотні людей. Жінки вимагають повернення їхніх синів зі Сходу, адже солдати там перебувають вже два місяці без ротації.