Незважаючи на втрати, сили АТО хоча і повільно, але продовжують звільняти населені пункти Донбасу від місцевих бойовиків і російських найманців. Минулої п'ятниці підрозділи сил АТО (включаючи добровольчий батальйон "Азов") звільнили селище Новий Світ, що знаходиться всього в 25 км від Донецька. Також з боєм наші бійці взяли Мар'їнку і вийшли на околиці Донецька. Два блокпости терористів в цьому районі буквально рознесли вщент. А в ніч на суботу 80-а окрема аеромобільна бригада львівських десантників знищила велику колону бойовиків, рухалася від Суходольська в Луганськ: а це сім танків, п'ять БТРів, три установки "Град" і близько семи машин з боєзапасом. Втрати бойовиків становлять близько півтора сотень людей. За день до цього бойовики ЛНР помилилися, обстрілявши власну автоколону поблизу Красного Луча і вбили п'ятьма пострілами в область серця свого соратника Олександра Проселкова - заступника "народного губернатора" так званої ДНР Павла Губарева. Вчора ж українські військові зайняли місто Ясинувата, яке є важливим пунктом залізничного сполучення регіону.
Звільнення цього міста дозволило охопити Донецьк з півночі і перекрити один з важливих каналів постачання зброї і техніки для терористів. До речі, в Донецьк днями повернувся з РФ один з лідерів донецьких терористів, російський політтехнолог Олександр Бородай. Отже, кільце навколо Донецька і Луганська поступово стискається. За словами радника Президента Юрія Луценка, для швидкого закінчення війни зараз необхідно взяти Донецьк, і план визволення міста шахтарів, який стане несподіванкою для терористів, вже існує. "Якщо ми його реалізуємо, можна буде впевнено дивитися в майбутнє України, - заявив Луценко. - Взяття столиці Донбасу означатиме 90 відсотків перемоги. Одна з наших головних помилок, що ми допустили туди перебазування основних терористичних сил". Водночас російська авіація продовжує мало не щодня грубо порушувати повітряний простір України, заходячи углиб нашої країни до 10-15 кілометрів. У РНБО такі дії росіян вважають провокаціями, тому авіація заходить на малих висотах. Про це пише Іван Леонов в статті "На Донецьк!" в газеті "Україна молода". Південна частина обласного центру залишається на "лінії вогню".
Жителі свідчать, що обстріли ведуть сепаратисти, які встановлюють важку артилерію і обстрілюють позиції українських військових у Мар'їнському і Волноваському районах. Через пошкодження комунікацій Петровський і Кіровський райони у вихідні сиділи без світла та мобільного зв'язку. Такі ж проблеми - у жителів мікрорайонів поблизу аеропорту. Залишаються без електрики 167 багатоповерхових і 2300 приватних будинків у Куйбишевському районі. Про стрілянину і вибухи в ніч на понеділок повідомляли жителі різних районів міста. Кількість бажаючих залишити Донецьк зростає, незважаючи на те, що автомобільним транспортом можна виїхати тільки в південному напрямку. Залізничний вокзал продовжує відправляти і приймати поїзди, хоча і з великим запізненням. Пасажири скаржаться, що донецькі таксисти не хочуть везти на вокзал (він розташований поруч із зоною бойових дій), а громадський транспорт під час обстрілів припиняє роботу. Через бойові дії з 6 серпня відміняється потяг Дніпропетровськ - Донецьк. Разом з тим ще можна виїхати в Київ з обласного центру або Ясинуватої. Вранці в понеділок з Донецька,
Горлівки, Тореза та Сніжного вирушили як мінімум 12 автобусів з вимушеними переселенцями. Біженців вивозять у спеціально створені табори в Красноармійську, Волноваському районі та в Ізюм. Кількість бажаючих значно перевищує можливості волонтерів. Наприклад, в Торезі в неділю вранці на автобус, який вміщує максимум 50 чоловік, прийшли 400 жителів. Надзвичайно важко вивозити людей зі східних районів області, прилеглих до кордону. Без влади, без допомоги і практично без можливості виїхати виявився Шахтарськ. У місті тривають бойові дії, багато будівель зруйновані, жителі вже шостий день практично живуть у підвалах. Порожніють цілі мікрорайони, пише Андрій Середа в репортажі "Снаряди потрапили в школу" в газеті "Голос України". Сьогодні - рівно п'ять місяців як бойовики "ДНР" утримують будівлю Донецької обласної адміністрації під своїм контролем. Саме захоплення "Білого дому" в шахтарській столиці призвів до цілої низці подій, які спричинили воєнні дії в Донбасі. Спорожнілі вулиці в центрі міста, закриті магазини і порожні автомобільні дороги - це сьогоднішній Донецьк.
І якщо п'ять місяців тому центр міста був переповнений людьми з прапорами так званої "ДНР", то зараз символіку самопроголошеної республіки можна зустріти хіба що у бойовиків. "Всі люди злі на цих самозванців - вони принесли в місто війну, - ділиться дончанин Андрій. - Я спочатку підтримував "ДНР", думав нам дійсно потрібно більше самостійності. Але лідери "ДНР" виявилися справжні бандити і маргінали. вони знищили місто, а життя людей перетворили на кошмар. вони кричать, що захищають російськомовне населення. Але особисто мені не потрібна така захист, коли в місті незрозумілі військові з автоматами, які грабують, крадуть, вбивають. Знаєте, вони навіть не військові, а самі звичайні труси. Просто у них є автомати і вони відчули, що у них владу. Справжні офіцери ніколи не дозволять собі мародерствувати". Про політику більшість донеччан говорить неохоче. Частіше просто "відмовляються". Зараз місто хвилюють зовсім інші проблеми. І найголовніша з них - як вижити. "З дитиною на вулицю гуляти не ходимо, там не безпечно. У Донецьку всюди вже не безпечно. У будь-який момент можна потрапити під кулі або мінометний обстріл,
- розповідає торговий представник Віталій Кузьменко. - Запаслися продуктами, водою, сидимо і чекаємо - самі не знаємо чого. Машину сховали, сподіваємося, що терорист не будуть обшукувати всі гаражні кооперативи в місті. в магазин ходимо тільки за тим, щоб не з'їдати запаси які зробили, невідомо як довго це все триватиме. Місто в'яне, вмирає. Ви подивіться на дороги! Вони всі в слідах від гусениць танків. Десь, щось постійно вибухає. Люди живуть як на пороховій бочці". Примітно, що коли гуляєш по головній вулиці Артема і розмовляєш з донеччанами - відчувається якийсь дискомфорт. Як ніби чогось не вистачає. Потім розумієш - люди майже не посміхається. У місті не до сміху, пояснює Олександр Юров. "З самого початку бойових дій ми живемо в страху. Щоночі засинаючи, молимося під звуки артилерійської канонади. Новин не читаємо, телевізор не дивимося, там суцільні жахи. Місто не просто спорожнів, місто вимерло. Всі хто міг - виїхав, а ті хто залишився - думають, як швидше поїхати з міста. Магазини закриваються, на ринках практично ніхто не торгує. Часто-густо можна зустріти озброєних людей:
на вулицях міста, в магазинах... Вони облаштовують вогневі точки на дахах житлових будинків. Це навіть не 90-е, це гірше. Ті, хто примкнув до бойовиків у відкриту демонструють видане зброю, вони відчувають свою перевагу, немов насміхаючись над мирними жителям. Але, ви подивіться на них - суцільно бандитські пики! Жити стало жахливо, таке відчуття, що кожен день може стати останнім", - важко зітхає донеччанин. Про це пише Василь Зайцев у статті "Жители Донецька: "Місто вимер. Кожен день для нас може стати останнім" в газеті "Сегодня". У тому, що Донецьк зараз в щільному кільці, впевнені всі його жителі. Ті, хто хоч якось розбираються у військовій стратегії, кажуть: армія наступає за всіма правилами. Бабусі біля під'їзду довіряють своїм вухам: в останні дні вони чують залпи з усіх боків міста. Навіть жартують: у ці дні слух загострився у найглухіших. Останні зведення від мерії, яка збирає інформацію по всьому місту, тільки підтверджують здогади: зараз стріляють по всьому периметру Донецька. Зараз в безлюдному Донецьку жителів можна зустріти тільки в двох місцях:
у церквах і в магазинах. "Самому гірко і смішно, - зізнається донеччанин Олексій Наволоцький. - Весь цей тиждень тільки й роблю, що ходжу до церкви просити миру та збираю продуктові запаси. Коли на вулиці таке, всі побутові клопоти, всі справи відступають на другий план, залишається тільки інстинкт самозбереження, тривога за близьких і надія". Незважаючи на те що по місту постійно курсують чутки про те, що ось-ось почнуться бої не на життя, а на смерть, люди не бояться їхати за межі міста, щоб хоч на якийсь час покинути гарячу точку. "Звичайно, страшно потрапити під обстріл по дорозі, коли подітися від куль і снарядів буде просто нікуди, але куди страшніше залишатися тут і чекати, - поділилася донеччанка Олена Ставнікова. - Ми живемо з цим почуттям вже більше місяця. Цього соромно зізнаватися, адже є міста, де куди страшніше, ніж у нас. Але терпіти більше немає сил". Про це пише Галина Новікова в репортажі "Донецьк в кільці" в газеті "Комсомольська правда в Україні".
