Колишній співробітник ГРУ, який переховувався під кличкою Єнот, поділився досвідом про те, як вижити на війні. На жаль, всі контакти з ним втрачені. Повідомляє сайт "Волонтери фронту" Сценарій: громадянська війна або війна… Так чи інакше, сценарії можуть бути різними. Головне – потрібно пережити перші два тижні, а там «буде видно» (і це не означає, що ці два тижні потрібно просидіти вдома). Правило номер один: не потрібно нікуди встрявати, особливо у «бійку». Для цього завжди знайдуться «назва». Вашим головним завданням є «збереження трудових ресурсів», тобто себе самого. Пам’ятайте, що завжди буде приблизно три стадії повної халепи: локальні бої, повномасштабна війна, безперспективна окупація, наслідок якої – розділення країни. Я пояснюю це для того, щоб у вас було розуміння дуже важливого моменту, про який люди зазвичай забувають у стресовому стані: ваші дії залежать від обставин. Ніякої самодіяльності – тільки здоровий глузд. Стрілянина на вулиці – це ще не кінець світу. Навіть якщо у вашому під’їзді пункт першої допомоги пораненим, у дворі розрахунок 120 мм міномета,
це ще не означає, що потрібно негайно втікати (хоча, якщо це буде міномет, то позицію таки варто поміняти, бо його обов’язково рознесуть разом з вами). Так-так, постріли і трупи. Це ще, як не дивно, нічого не означає. Несвоєчасний маневр «втекти куди очі бачать» може коштувати вам життя. Не панікуйте, подивіться ХТО і по КОМУ стріляє, а головне навіщо. Поки ми в місті Якщо під час хаосу і безладу ви вирішили втікати, спробую коротко розрахувати ваші шанси. У великому місті шансів вижити дуже мало. У містах немає достатньої кількості продовольчих товарів, і роздвати їх у разі чого ніхто не буде. Їжа є тільки в магазинах і на харчових базах (про них можете забути – там одразу з’являться війська або бандити). Купувати щось є сенс в перші кілька діб, далі магазини закриють і персонал розкрадатиме товар. Якщо не вдалося нічого купити – беремо в руки зброю і йдемо на «приватизацію». Для цього раджу заохотити з собою ще кількох сусідів: по-перше, заберете більше їжі, по-друге, вогнева потужність у вас з гладкостволом десь в районі нуля, то лишня пара стволів не зашкодить,
але пам’ятайте, якщо зберете надто багато людей, то ви – «групова ціль» і «ділити» хабар буде вкрай сумно (3-4 людини, більше не треба брати зі собою). Само собою зрозуміло, що у вас вдома повинні бути запаси води і їжі. З водою все ще гірше, розвозити її ніхто не буде. Якщо вода з крану зникне – у вас є бачок унітазу. НЕ СМІЙТЕ СПУСКАТИ ЦЮ ВОДУ! Вона нічим не відрізняється від води з-під крану, це один стояк з холодною водою. А це означає близько тижня не знати горя (у крайньому разі – не померти, це точно). Якщо є можливість, то беріть в зуби каністри і йдіть «теребити» заправку. ПММ (паливно-мастильні матеріали) – це дуже важливо. Але пам’ятайте, що тримати їх у квартирі не можна. Вони легко спалахують. Зробіть сховок на горищі, бо у підвалі люди ховатимуться від обстрілів. Навряд чи вас будуть вбивати. У таких ситуаціях ніхто не буде тратити боєприпаси на людей без зброї. Це не означає, що ви зможете прогулюватися в повний ріст перед сном, проте пам’ятайте, що ви не ціль №1. Проте пам’ятайте, що вам не слід бути поруч з телецентром або об’єктом інфраструктури,
і, звісно ж, якщо до вас додому прийшли озброєні люди і поставили до відома, що тут тепер їхня база – говоріть «ок» і тихо втікайте. Нічого в стилі: «Це моя власність, я звідси нікуди не піду» – гарантована куля в лоб, їм не до вас, будете заважати – ляжете кістьми. Ідіть, навіть якщо не просять. Їхні суперники можуть в будь-який момент «накрити» вашу квартиру, при тому стрілятимуть далеко не з рогаток. Біля лікарні також краще не крутитися: обидві сторони звозитимуть туди поранених, можливо хтось захоче захопити цю стратегічну будівлю. Буде стрілянина. У ГТ зазвичай немає тих, хто писав Женевську конвенцію, тому її дотримання досить умовне. Як Кодекс в «Піратах Карибського моря»: «Це не збірник законів, а, радше, набір правил, яких варто дотримуватися». Пам’ятайте, що як тільки завариться це каша у вас більше немає своєї власності. І раджу сильно не бунтувати. Вбивати варто лиш тоді, коли хтось зазіхає на вашу їжу чи воду, все інше немає значення. Якщо ви обміняєте автомобіль на автомат в найближчому відділі міліції – ви молодець. Навіть якщо ви проміняли новий Мерседес на секонд-хендівську АКСУ з 2-3 магазинами – ви все одно молодець.
Машина вам більше не потрібна. Виїхати на ній із міста вам і так не вдасться, а загроза бути обстріляним дуже висока. Поки ви в місті не раджу вдягати камуфляж, до вас можуть придертися. Отож, що ми щойно спрогнозували. У місті «М» почалися вуличні бої. Ми вирішили через обставини чи тактичні рішення залишитися в місті (хоча це погана ідея, майже завжди). Ми знаємо. Що грабувати магазини можна уже на другу добу, зброя є в найближчому відділі міліції, трохи води є в бачку унітазу (розживетеся на кілька пляшок питної в магазині – ще краще), вашої власності більше немає, людина зі зброєю завжди має рацію, там, де є людина зі зброєю вас не повинно бути, хто вдягається як військовий – воює (навіть якщо цього не хоче), сховок з ПММ це великий плюс (ПММ, до речі, може бути валютою на рівні зі зброєю і боєприпасами), до важливих об’єктів не наближаємося ні на йоту. І ще одне. НІКОЛИ НІКУДИ НЕ ХОДИТИ ПРОСТО ТАК, ОСОБЛИВО «ПОДИВИТИСЯ ЩО ТАМ». У вуличному бою багато речей робиться тихо, розвідково-диверсійним методом. Будь-яка група розвідників, побачивши вас, стовідсотково піде вас різати.
Це у фільмах показують пальцем «тихо» і йдуть далі. В реальному житті вас заріжуть на місці. Їхнє життя і виконання завдання залежить від відсутності свідків. Тому, якщо до вас усміхнулися і «поманили пальчиком» – тікайте. Бо коли ви підійдете – все зміниться. Тому питань не задаємо. Зайвий раз із своєї раковини не вилазимо. Ми вирішуємо покинути місто Починаємо втікати з міста. Проблема полягає в тому, що місто або перекрили, або у ньому ведуться бої. Якщо раптом ви пропустили початок боїв, то опинилися у вкрай поганому становищі, проте це ще не означає, що ви приречені. Вийти з міста можна завжди. Тут, незалежно від ситуації, є два варіанти: перший: пересування містом, другий: прохід через оточення. Навколо великих міст є окружні дороги, що є проблематично. Пересуваючись по рівному асфальту, місто захоплять за кілька годин. Якщо це сталося, то забудьте те, щоб непомітно проскочити повз. Будь-який підозрілий рух одразу викликає чергу пострілів в голову, і золоте правили «Не бачу – не стріляю» зачасти не працює. На оточенні ми йдемо добросовісно здатися,
але до цього ми ще не дійшли… І ще одне – В МАШИНУ НЕ СІДАТИ! Кожен транспорт у місті 100% потрапить під обстріл. Отож, беремо зі собою рюкзак із хабаром необхідним для виживання. Найкраще це невелика зброя (акса + пістолет, стандартний набір для ментів), і ще одна невелика сумка, яка дублює основний рюкзак, але у значно меншому масштабі (наприклад у рюкзаку у вас їжі на три дні, а в сумці ще на один і т.д.). Сумку слід тримати близько до себе і не знімати. Також окремо потрібно взяти всі ювелірні прикраси, які тільки знайдуться (особливо золото) і нести їх а хоч би й в трусах. Рюкзак накриваєте білим простирадлом і кріпите його на ньому. Це необхідно для того, щоб який-небудь вояка, якому ви потрапитесь на очі (а таких буде багато, у місті навіть не думайте залишитися непоміченим), зрозумів, що ви ЦИВІЛЬНИЙ і не вирішив «відкрити» свою позицію заради вас. Вас проведуть під прицілом і ви підете далі. Звісно, ви не маршируватимете по головному проспекту. Але й обмазуватися грязюкою аля-Шварценегер не слід – вас вистежать і застрелять, так як не розумітимуть хто ви і що ви.
Зрозуміло, камуфляж ви не одягаєте. Ви цивільний і повинні виглядати як цивільний, з білим рюкзаком, як з білим прапором, інакше вас застрелять. Вас зовнішній вигляд має говорити про те, що ви не є цікавими для когось, що ви просто тікаєте. Звісно ж, зрою тримаєте при собі. Тільки не несете над головою, а ховаєте. Пістолет у кишені (курок зведений). Автомат, якщо на нього розжилися – (аксу – ідеальний варіант), складаєте приклад і ховаєте під куртку. Раджу запобіжник з автомату зняти зразу і заховати, він буває жорсткий, можете загубити. Патрони в патронажі, само собою. На грудях не повинно бути ніяких об’ємних речей, максимум схований автомат – якщо доведеться падати, то ви будете лежати на якісь сумці, що підійматиме вас над землею у вас буде легше потрапити. Якщо до вас підходить людина зі зброєю, то зупиняйтеся і «без фокусів», на постах його товариші. Він, швидше за все буде здирати з тебе хабар, бо якби хотів тебе пристрелити – вже б пристрелив. Буде забирати рюкзак – віддавайте (ми б все одно його віддали на виході із міста, на оточенні). Просіть його залишити вам простирадло (на спину накинете)
і маленьку сумку. Це психологічний момент: ми спокійно віддаємо великі речі і просимо залишити нам маленькі, на що ми розраховували із самого початку. Люди на таке погоджуються. Кажемо, що у нас є автомат (не показуємо, а тільки кажемо), просимо його залишити, відберуть 100%, але це допоможе нам зберегти пістолет (про нього не говорите, якщо віддали автомат, навряд чи вас будуть обшукувати), автомат і так би помітили, а якщо ви його зразу віддали, отже ви «не буйний». Ви наче розмінюєте свої речі на свої же ж. Якщо б не було пістолета, можна було б взяти гладкоствол в розібраному стані, головне віддати «велику страшну зброю». Зважаємо на те, що раз ви досиділи до оточення і вуличних боїв, то ви не просто рекламу по ТБ дивилися. Щодо швидкості пересування: якщо ви будете проходити по місту 10-15км в день, то це чудова швидкість. Пам’ятайте, що ви йтимете не прямо, а робитимете кола через мікрорайони, так як триватимуть вуличні бої. Отож, якщо згідно з картою, від вашого будинку до окружної 10 км, не означає, що ви пройдете туди за день. Ідемо ВДЕНЬ. Зазвичай пересуваються вночі,
але перший-ліпший горопаха, що піде вночі – у 10 випадків з 10 отримає кулю в лоб. Ми ідемо вдень з білим простирадлом, ми здаємося, будемо переховуватися – будемо притягувати до себе вогонь. Дійшовши до оточення, скидайте пістолет і з високо піднятими руками, головно демонструючи, що ви тут, показуйте білу шмату і йдіть до солдат. Ви не йдете абикуди, а на блок-пост, або опорний пункт, якщо треба – пройдіть до нього 200-300м з піднятими руками. Річ в тому, що пост обладнаний для «прийому», тому солдати там почувають себе краще і, відповідно, бажання стрельнути буде менше. Вас почнуть обшукувати. Зброю ви вже скинули, ви – «мирний житель», до вас вийде який-небудь офіцер. Швидше за все, лейтенант, не більше. Особливо прогинатися під ним не варто. Пропонуємо обміняти цінності за «право виходу». Звісно ж, не біля підлеглих. Якщо все пройшло успішно – ви вийшли з міста. По дорозі ви 100% втратите майже весь хабар і всю зброю, витративши на невелику відстань цілих 1-2 дні. І ЦЕ НОРМАЛЬНО. Оточене місто – це великий табір полонених. Віддати можна все, що завгодно,
лиш би тільки вийти. Тому що всередині почнеться голод і доволі швидко. Отож, ми йдемо обережно, але не ховаємося як «розвідники». Ми вдягнуті в цивільне, і у нас на спині біла шмата (з фронту буде видно, що ми беззбройні, а зі спини буде неясно, потрібно перестрахуватися). У нас є маленька сумка із життєво необхідним хабаром. Є ювелірка (золото) як валюта. Зброя, якої слід позбавитися перші ніж дійдеш до військового посту (якщо ви будете зі зброєю – довести, що ви цивільний буде важко; вас або запишуть в дезертири, або приймуть за перевдягнутого ворога). Якщо ви майже ні з чим вийшли з міста за 1-3 дні, переходячи від району до району, то це нормально. З особистого досвіду тверджу: звичайні арахісові снікерси вельми поживні. Для дорослого чоловіка 6 подвійних снікерсів – добова норма по ккал. Гріти їжу навряд чи вийде (швидше за все). Снікерси – це, звісно, не шведський стіл, але йде війна, не перебирайте їжею. Можна перекусити дорогою, адже глюкоза і цукор піднімають настрій (враховуючи те, що ви будете в жахливому психофізичному стані – глюкоза вельми доречна).
Головне розуміти, що люди з автоматами напружені – по них стріляють. Дати їм привід постріляти у вас дуже легко. Тому будьте обережні і не вимахуйтеся. Простий вираз обличчя і на все погоджуйтеся. Зараз я коротко розповім куди і навіщо потрібно втікати. Пам’ятайте, що ми розбираємо НАЙБІЛЬШ ЖОРСТОКИЙ СЦЕНАРІЙ. Роблю це навмисне. «Навіщо?», думаю не варто пояснювати. Отож, найгірший варіант: ми без їжі та зброї опинилися поза містом. В ідеальному варіанті кожен повинен передчасно (зараз) взяти карту і накидати декілька місць, куди можна відступати. НІЯКОГО ГЕРОЇЗМУ! Нехай все втихомириться, а там вже будете розбиратися що й до чого відбувається. Пам’ятайте: НЕМОЖНА підходити близько до військових об’єктів. Думка «що свої рідні солдати» на базі, приймуть і нагодують наївна. В КРАЩОМУ випадку офіцери вас пошлють, їм не до вас і це не пункт прийому біженців. А от те, що може початися бомбардування об’єктів – об’єктивна реальність. Також не варто забувати, що термін проходять «поруч» з домом. Якщо почалася каша, навіть не варто уявляти, що в голові у військових,
рідні та близькі яких ще можуть залишатися у місті. Пам’ятайте. Що всі ми – люди. Військові також нервуються і психують, як і всі звичайні люди. Але роблять це зі зброєю в руках. Тому ідея, що «солдати допоможуть» не найкраща. Взагалі, в ідеалі, у вас повинна бути хатинка в лісі, де під паркетом є сховок тушонки, консерви, води та медикаментів, куди ви повинні відступати. Але орієнтуємося на найгірший сценарій, так як багато хто такої нерухомості немає. Тому на кожен напрямок у вас повинно бути МІНІМУМ два місця. Близьке і далеке. Для близького виберіть який-небудь туристичний кемпінг поруч з невеликим населеним пунктом. Якщо ви раніше були на природі біля якого-небудь озера чи річки на шашликах, туди можна йти. По-перше, ви розумітимете, що вам чекати. Будете орієнтуватися у кількості питної води та продовольства. По-друге, ви знаєте місце. Це сильно підтримає вас психологічно. Біженці – дуже сумна картина, важка для сприйняття. Але «стадна» втеча може не бути організованою, тому, швидше за все ви будете брести один, без кінцевої мети, де «який-небудь» червоний хрест вас прийме.
Швидше за все, так і буде, навіть не сумнівайтеся. Ідіть в монастирі. Їх не будуть бомбардувати в першу чергу (хоча це не означає, що у другій список цілей не зміниться). Ага, і ще одне – думку про християнське милосердя одразу відсуньте вбік. Вас там ніхто не чекає і не прийме з радістю. Ви ідете туди реально продатися в рабство: будете допомагати по господарству, охороняти їх чи ще що-небудь – вони будуть вас підгодовувати. Ідіть, і одразу повідомляйте: «Я сильний, здоровий чоловік, буду робити для вас будь-яку роботу за їжу». Про відповідальність священників перед паствою забудьте зразу. Краще навіть не відкривати рота на рахунок цього. Можна вибрати інше місце. Але головне принцип: вашої власності більше немає, ви раді опинитися у напіврабському становищі, якщо вас будуть годувати. До речі, відсутність вашої власності також означає, що її немає ні в кого. Хто не може захистити свою власність зі зброєю – власністю не володіє. Це щодо того, як добути автотранспорт. Зрозуміло, що ніякого громадського транспорту більше не існує. Наша перевага це те, що тепер можна сісти в машину.
Машину модна приватизувати або знайти закинуту. Кинути машину з пустим баком чіпати не варто. ПММ ви вже не дістанете, і якщо будете штовхати, на заправці вам нічого не світить. Дістанете машину – обвішайте її білим шматтям, ще краще з червоним хрестом зі скотчу вгорі (це не панацея, і такий транспорт обстрілюють, але ймовірність нижча). Їхати слід повільно 50-60км/год. По дорозі може йти стрій солдат, і якщо на них швидко наїхати, який-небудь «Іван» може стрільнути «на всякий випадок». Не підбирайте цивільних, які пробують вас зупинити – вони з вами не ділитимуться, а вас «ділитися» змусять. Якщо іде окрема стрічка або група людей, зупиняйтеся на узбіччі і висовуйте у верхнє вікно чи напіввідкриті дверцята руки. Виходити з машини не варто (вийдете, виникне бажання вас обшукати). Спокійно, не нервуючись, сидіть і моліться. «Свердлити» поглядом хлопців не варто – дивіться в підлогу або вперед. Якщо все вдалося, то у вас є дах над головою, їжа і люди, з якими можна поговорити (що також важливо). Тепер можна почекати тиждень-другий, оцінити ситуації в країні і вирішувати,
що робити далі. А тепер хвилинка цинізму – якщо у вас на шиї висить тягар сім’ї – ви покійник. Якщо ви маєте сім’ю, то повинні покинути місто і опинитися на дачі (із запасом їжі та води) в перші ж секунди цієї каші. Якщо у вас немає відступу – ви ходяче мішень і ваш тягар також. Не робіть дурниць, приготуйтесь завчасно – БЛИЗЬКИХ ТРЕБА КУДТСЬ ВЕЗТИ. І в них повинен бути провіант. Потім робіть, що хочете. Хочете – вертайтесь і воюйте, хочете – ходіть по клубах, поки дружина «на картоплі». Але головне подумайте про них завчасно, потім буде пізно. Все, що я розповідав до цього моменту для одинаків. Яким немає що втрачати. Якщо є сім’я – приготуйтеся завчасно. Як бачимо з історичного досвіду: сім’я дорожча за Батьківщину, принаймні спершу. Ми вирішили прийняти участь у бойових діях Далі я розповідатиму про певну специфіку БД. Яке поводити себе, якщо ви надивилися патріотичних фільмів і вирішили «вмерти за могили дідів». Щоб це не стало схоже на «віртуальний клуб горлорізів», я буду розповідати про специфічні дрібниці тезами. Отож, починаємо. Головне зрозуміти,
що ви не Рембо, і сам нічого не зробите. Війна – це командний вид спорту. Тому ви повинні приєднатися до одної із сторін конфлікту. І ще раз: воювати самому не можна! Зголошуйтеся волонтером на будь-яку брудну роботу, лиш би в складі команди. Навіть якщо із вас зроблять «крота» – це також добре. Одразу попереджаю, що всі надії, що все буде зрозуміло відкиньте. В армії часто ніхто нічого не розуміє, а більшість керівників пихаті і захланні. І кількість моральних недоуків. Які рватимуться в бій, буде високою. І це нормально (вірніше – це норма). Пам’ятайте, наскільки б розумним ви не були – ви засовуєте свої мізки чим подалі і виконуєте все, що вам накажуть. Навіть якщо це якась очевидність – ви НЕ ІМПРОВІЗУЄТЕ. Все згідно уставу і наказів. Хто вдає зі себе розумника – робить собі ж гірше. Пам’ятайте. Якщо свої на вас кричать – це не погано. Не варто огризатися. Погано, коли по вас стріляють. А буває і таке, тому що розібратися, де свої, а де чужі доволі складно. Тривають маневри і позиції постійно міняються. Можна кілька годин вести перестрілку,а потім зрозуміти,
що стріляли по своїх. Пам’ятайте, що зброя завжди на запобіжнику, зняти його можна лиш тоді, коли ви йдете у «головному дозорі» (але ВИ туди навряд туди потрапите, командир не буде йти на такий ризик). Якщо попереду вас йде невдаха із знятим запобіжником – скажіть йому про це. НЕ ТЯГНІТЬ РУКИ ДО ЗБРОЇ. Просто скажіть йому про це. Якщо він відмовляється, можете сказати про це сержанту або офіцеру, або ж забути. Проте пам’ятайте, що люди часто гинуть через недоуків. Які не вміють поводитися зі зброєю. З іншого боку, людина, на яку ви вказали командиру може потім помститися і пальнути вас. Вирішуйте самі. Краще стояти на своєму і пресувати його, наскільки це дозволяє характер. - Зброю ніколи не наставляйте на своїх, навіть задля сміху, навіть на запобіжнику, навіть з відщепнутим магазином. За такий фокус вас «накажуть». - На АК запобіжник має три положення. Власне, блокування, автоматичний вогонь і одиночний. Якщо ви будете в паніці знімати запобіжник, то, швидше за все, поставите його до кінця, тим самим увімкнувши одиночний вогонь. Це зроблено для того,
щоб людина, оскаженіла від бою, на просадила за раз всі патрони не залишившись ні з чим. Пам’ятайте про це. - Запобіжник АК видає буде неприємний звук. Тому, якщо вам потрібно зняти його тихо, повільно відтягніть його і поставте в потрібне положення вогню (зазвичай це одиночний). - Перед виходом пострибайте на місці. Перевірте чи на вас ніщо не дзеленчить. Антабки на зброї краще попередньо перемотати ізолентою або бинтом. Патрони в патронташі і на запобіжник. - Вивчіть таблиці стрільби зі своєї зброї. Куля не летить прямо. У неї балістична траєкторія із підвищеннями і зниженнями. Тому грамотне вміння розраховувати відстань і знання таблиці стрільби – це хороша нагода попадати швидко і зменшувати час, протягом якого стріляють по вас. - Вітер впливає на траєкторію кулі. Вивчіть вплив вітру на траєкторію ЗАВЧАСНО, а не в дії і «на око». - Якщо вам запропонували вибрати зброю, беріть таку (того ж калібру), що й більшість ваших друзів. На собі багато патронів не понесеш, а закінчуються вони швидко. Особливо у великому місті,
тому, якщо з вами можуть поділитися – це великий плюс. - Якщо вашого товариша вбили – не бійтеся взяти його бойовий комплект (попередньо спитавши дозволу в командира). - Якщо вийдете в «автономний режим», то берете 360 патронів (це 12 магазинів) і ще стільки ж, але в пачках і просто кидаєте в рюкзак. Так ви зекономите у вазі. - Пам’ятайте, що магазини на грудях та животі – це додатковий захист. - Більшість смертей і поранень є наслідком потрапляння уламків. Звичайна ватяна курточка зможе вас захистити від маленьких уламків. Повісивши ще з магазини, ви можете вважати себе відносно захищеним. Не забудьте підняти комірець. - Бронежелет – це благо. Будь-який. Навіть з других рук. - Якщо вам у броню потрапила куля, ще не означає, що ви врятовані. Енергія кулі. Зупинена бронею, може нанести жахливу заброневу травму. Ребра ламаються майже завжди. А можливий і розрив внутрішніх органів. Тому, якщо у вас немає дірки, це ще не привід радіти. Можливо, дірка було б краще. - Не чіпайте гранатомети.
Стріляти з них важко. Залишіть це більш досвідченим товаришам. - Провівши кілька днів на свіжому повітрі, курця можна засікти за 70-100 метрів. Кидайте курити. - Якщо вам щось почулося, зупиніть групу і «зробіть тишу». Слухайте уважно. Навіть якщо ви будете гальмувати групу кожні 5 хвилин, тільки рідкісні ідіоти на вас кричатимуть. - Ніколи е стійте на місце. Коли зупинилися. Потрібно сісти на коліно, або лягти. Це справді втомлює, але це питання виживання всієї групи. Якщо хтось лінується сісти – змусьте його робити це. - Не можна класти палець на гачок, навіть, якщо зброя на запобіжнику. - На маршах кладіть автомат на руки і складайте їх на грудях хрестом. Так доволі зручно нести. До того ж, великий палець завжди має бути на запобіжнику, щоб легко його зняти і перекинути всю зброю. - Ремінь від автомату завжди на шиї. Інакше, якщо біля вас вибухне граната, ви полетите в один бік, а зброя в інший. І ви з легкого 300 перетворитеся в 200. - На посту не спати. Якщо заснете – бажання вас пристрелити виникне не тільки у ворогів.
За часів Другої Світової за таке розстрілювали офіційно. Тепер розстрілюють неофіційно. - Сходити до вітру можна, стоячи на колінах. Не обов’язково перетворюватися на стоячу мішень. - В туалет ходити тільки ПОДВОЄ. Один випорожнюється, другий прикриває. Якщо ніхто не хоче з вами йти – терпіть. - Пчихати в кулак. - Хто повільно бігає – швидко вмирає. - Ефективність гранати часто переоцінюють. Бували випадки, коли граната вибухала в невеликій кімнаті, а всередині були тільки легенькі контузії. - Чеку неможна виривати зубами. Тільки пальцями. - Якщо ви проводите зачистку (останні години вашого життя), то заходите двоє, як в анекдоті: спершу граната, потім ви. - Коли стоїте біля дверей і чекаєте на товаришів, які збираються на штурм, притримайте двері, щоб вони не залишалися відкритими. Інакше в коридорі побачите гранату або дуло. - Гранату слід котити по підлозі. Не кидати. - Закотили гранату. Вибух. Закотили ще одну, але з чекою. Хай ще раз лізуть ховатися. - Не бігайте перед дулом товариша.
Ви забираєте у нього можливість стріляти. - Будь-які закриті двері – НЕДОТОРКАНІ, бо вони можуть бути заміновані. - Ящики не відкривати, електроніку не вмикати. Нічого не чіпати. Все може бути заміноване. Це важливо. Не можна навіть відкривати холодильник (як би не хотілося їсти) і піднімати кришку унітазу. - В стінах можуть бути отвори, завішані килимами або шматтям. Так ворог може швидко перебігати з кімнати в кімнату. Пам’ятайте про це. Те, що ви у крайній квартирі, не означає. Що до вас не можна зайти із сусідньої. - На вікна можна вішати сітки із старих радянських диванів. Вони добре захищають. - Ви можете чути нявчання із шафи, але відкривати її не можна. Швидше за все, що кота там замінували. Це важкий момент, коли всім хочеться бути людиною, та все ж… - Якщо вам потрібно стріляти із вікна на вулицю, не варто підповзати до підвіконня чи стояти збоку біля вікна. Зайдіть вглибину приміщення, станьте на стілець, прикрийтесь стіною тощо. І ні в якому випадку себе не підсвічуйте. - Уламки цегли чи бетону мають властивість летіти на вас.
При потраплянні в очі… ну, ви зрозуміли. - З гранатомета стріляти по людях марно. Хоча зараз, начебто, почали робити фугасно-уламкові снаряди, але, ІМХО, це єресь. - Довго стріляти не змінюючи позицію – погана ідея. - Пригинатися. - Не треба «обчислювати снайперів». Не ваша робота, та й знань вам не вистачити. Воюйте далі, «не звертаючи» уваги. - Будьте готові, морально, «відпрацювати» громадянських, які засвітили вас. У тому числі жінок і дітей. Якщо перспектива не тішить, то рухайтеся повільніше. - На АК-74 (примірник з хорошою купчастістю бою), можна прикрутити приціл ПСО від СВД. На дистанціях 500-600 метрів у АК-74 і СВД дуже близько сполучені траєкторії, приціл встане ідеально. Будете стріляти і переносити вогонь, через калібру, набагато швидше, ніж з СВД. Та й тим, хто вирішить пошукати снайпера, ви будете нецікаві. - З підствольника стріляти в приміщенні НЕ МОЖНА. У нього є час взводу. Йому потрібно пролетіти 15-25 метрів, перш ніж граната зведе. Відповідно в приміщенні вона просто не спрацює.
- Сучасні гранати РГО і РГН вибухають В ПЕРШУ ЧЕРГУ від удару. У них ударний детонатор стоїть. А вибух через проміжок – це спрацьовує як самоліквідатор (на той випадок якщо граната впала в пухкий сніг) - Ніхто, навіть сапери, не займаються зняттям мін і ВУ. Вони підривають їх тротиловою шашкою. Не треба мудрувати і починати знімати ВУ. На розтяжки нормальні воїни ставлять секрети, щоб було не зняти по-простому. Отже «перерізати нитку» – погана ідея. Просто пройдіть повз. Це не ваша справа, для цього є старші товариші. Вчити робити ВУ і розтяжки не буду. Я думаю, ви розумієте, що це відразу стаття. Вчіть першу меддопомогу. - При пораненнях бувають венозні і артеріальні кровотечі. «Лікуються» вони по-різному. Але тут важливо інше. В гарячці бою часу немає. З венозним кровотечею товариш вмиратиме кілька годин, а з артеріальним буквально 10-20 секунд, а далі втрата свідомості і починається гіпоксія. Так що, щоб не мучитися, швидко накладаєте артеріальний джгут поверх рани (зараз інтерни почнуть обурюватися, але таке життя, це не громадянка,
доводиться порушувати) і повертаєтеся в бій. У вашого товариша буде півгодини-годину на те, що б розібратися самому, ну або це зробите ви, коли звільнитеся. - Джгут завжди під рукою! Не в сумці, не в рюкзаку – або намотаний на приклад, або в розвантаженні під рукою. - Із собою завжди ДВА джгути! Один ви можете віддати пораненому товаришу і через хвилину отримати кулю в стегнову артерію. - Є таке поняття як «придушення вогнем». Активно поливаючи ворога, найчастіше, можна скувати його дії, навіть не потрапляючи і не завдаючи шкоди живій силі. Особливо вам допоможуть трасери. - Пам’ятайте трасера, крім того що дуже сильно засмічують стовбур, вони ще й видають вашу позицію. Отже не зловживайте ними. Та й прицільний вогонь ними вести складно. - Зброю потрібно чистити щодня. Особливо ніжно в районі дульного гальма. Якщо там буде канавка або ямка, то ефективність бою сильно впаде. - Останні три патрона в магазині, краще забити трасерами. Щоб порожній магазин не став для вас несподіванкою. Більш того,
якщо ви залишите один патрон в стволі, то вам залишиться тільки підстьобнути новий магазин, тобто швидкість перезарядки зросте. - Слідкуйте за ногами, не лінуйтеся їх мити. Натрете – і ви вже не воїн. - Якщо бачите, що по комусь можна стріляти, це ще не привід стріляти. Якщо вас не помітили, дізнайтеся у командира, чи можна вплутуватися в бій. - Якщо ви когось помітили, але вас ще не побачили, не треба різко стрибати в сторону. Периферичний зір видасть вас миттєво. М’яко і плавно, не поспішаючи, сядьте і спокійно зайняти позицію. Це буде не так помітно. - Пам’ятайте, досилаючи патрон патронний затвор потрібно відпускати різко, щоб брязнув. Інакше «зажує». Список спорядження ДЛЯ ВІЙНИ! Не для турпоходу! Система позначення: речі позначені зірочкою – це речі, покупка яких є НЕ першочерговою. Я пишу речі на різні сезони упереміш (але це не означає, що все це потрібно засунути в один рюкзак), це все тягнути не треба, зрозуміло. У вас вдома має бути все. Щоб ви могли під різні завдання самі міняти спорядження. Відразу обмовлюся,
я не фанат «Горки». Я віддаю перевагу хорошу щільну польову форму і поверх маскхалат, так що «Горки» у списку не буде. Ганчірки 1. Берці. Дві умови: щоб не пропускали воду, і вага. Вибирайте найлегші. 2. МІНІМУМ п’ять пар шкарпеток (у тому числі зимових). 3. Щільні штани 4. Термобілизна 5. Кілька майок, тільки бавовна 6. Щільна польова куртка 7. Ремінь 8. Маскхалаті (літній та зимовий) 9. Флісова куртка (замість светра, вона легша, вага дуже важлива) 10. Зимова куртка і зимові штани 11. Зимові чоботи (раджу «Хаскі с.080» – дешево і сердито) 12. Шапка зимова (в’язана, не треба вушанку тягати, вона важка) 13. Кепка або панама, на літо. Краще панама з брезенту, що б хоч трохи тримала вологу. 14. Шарф зимовий 15. «Арафатка» 16. Рукавички або рукавиці на зиму Спорядження та екіпіровка 1. Рюкзак рейдовий на 60 літрів 2. Рюкзак штурмовий на 25 літрів * 3. Пятиконечник * 4. Спальний мішок 5. Наколінники 6. Брезентова плащ-палатка 7. Складний килимок 8. Розвантаження * 9. Бронежилет 10. ПНВ * 11. Активні навушники * 12. Баллістичні окуляри * 13.
Бронешолом, або, в гіршому варіанті каска 14. Фляга або гідратор 15. Мала піхотна лопатка 16. Десантна мотузка 50м * 17. Казанок з підставкою 18. Газовий пальник 19. Карабін 20. Компас 21. Паракорд 20 метрів 22. Виделка, ложка 23. Грим 24. Люстерко 25. Набір ниток і голок 26. Сірники 27. Набір для чищення зброї 28. Збройне масло 29. Тальк 30. Стрілецькі рукавички 31. Ізолента 32. Джерела тепла 33. Ліхтар 34. Тактичний збройовий ремінь * 35. Ніж 36. Годинники зі стрілками 37. Олівець 38. Папір 39. Армійська рація * 40. Пончо 41. Засіб від комах (не смердючий) 42. Бінокль * 43. Дальномер * 44. Мультитул * Медицина Беріть те, що потрібно особисто вам, під ваші персональні болячки. Плюс: 3 артеріальних джгута, 2-3 ІПП, багато бинтів, ножиці, шовний матеріал, знеболювальне (таблетки, якщо заболять, наприклад, зуби), дезінфікуючий засіб. Так само потрібен промедол і які-небудь ЖОРСТКІ антибіотики (але їх ви навряд чи купите в аптеці без рецепта). Зайвим не буде активоване вугілля, а то під навантаженнями живіт, буває, дурницями починає займатися. Ще раджу зібрати набір в ампулах з кетанову, дексаметазону і кордіаміна. Ну і шприц до них, зрозуміло. Це протишокових набір. Не дасть вашому серцю встати через те, що мозок обвалив вам тиск від болю або крововтрати (а як правило вони десь поруч ходять).
