Подзвонила наша родичка з Криму. Вона хоч і старенька, але політично активна і голосувала за приєднання Криму. А тут щось голос невеселий, задумливий навіть.
- У чому справа, баба Люба? - Запитую.
- Холодно. У нас в будинку всього 10 градусів, топити нічим.
Тут треба сказати, що будинок приватний і щороку вони купували машину вугілля. А цього разу машини не було, та й вугілля теж. І ось родичка в образі на українців: як же так, не надіслали вугілля? Дуже нехороші ці українці. Але нічого, каже, нам Володимир Володимирович вугілля з Москви пришле.
По-перше, кажу, в Москві вугілля немає і він там не видобувається. По-друге, Володимир Володимирович - знатний шахтар (tm). Він своїм відбійним молотком всіх затрахав! Але от вугілля НЕ шле. І це, треба сказати, викликає у баби Люби нерозуміння - адже обіцяв же обігріти!
Але біда не приходить одна. Від баби Люби чоловік пішов. Ну, як пішов - поїхав і не повернувся. Поїхав на велику землю за продуктами і товарами, та ось біда - настали осінні шторми і Керченська переправа перестала працювати.
Не ходять пороми. Ось чоловік і пише: прости, кохана, але повернутися не можу. Сидить на березі, кує. А при ньому, при чоловікові, курка, та інші продукти. І якщо в найближчі дні погода не налагодиться, стухне курка.
Як пити дати, стухне.
Україна обмежила постачання електроенергії до Криму.
Взагалі-то останні 20 років Україна справно і за низькими цінами постачала Крим і продуктами харчування, і водою, і електроенергією, і паливом, і вугіллям. Безперебійно!
Але щось не жилося кримчанам спокійно і захотілося чогось новенького: одна тепер у будинку зубами стукає, інший з тухлої куркою на березі кує. І дивуються: чому так жити стало погано?
А ви як думаєте: знову українці винні?
Обозреватель