Суспільство

"Я своїм дітям дав належне виховання" - 132 роки тому народився священник Андрій, батько Степана Бандери

11 грд•Gazeta.ua

10 грудня 1882 року народився Андрій Бандера, священик УГКЦ, політик ЗУНР, ветеран українсько-польської війни. Батько Богдана, Василя, Володимири, Марти-Марії, Оксани, Олександра і Степана Бандер.

Його виною було те, що всіх сімох своїх дітей він виховав патріотами. Коли син Степан послав зв'язкового, щоб перевести батька через кордон, той відмовився. Пастир залишався зі своїми вірними, Богом і Україною до кінця.

Отець Андрій Бандера, хоч рано овдовів, зумів виховати сімох дітей, дати їм добру освіту, зробити справжніми патріотами: троє доньок і чотири сини були членами національно-культурних і виховних організацій ("Просвіти", "Лугу", "Пласту"), а згодом стали діячами націоналістичного підпілля.

Усі дорого заплатили за свою активність: Оксана, Володимира, Марта - відбули багато років сталінських таборів, Богдан - ймовірно, загинув як член похідної групи на півдні України, Василь і Олександр замордовані у нацистському концтаборі Аушвіц, Степан - вбитий кілером КГБ.

Не обійшла жорстока доля і їхнього батька, отця Андрія Бандеру. Активний учасник становлення ЗУНР,

згодом капелан Української Галицької Армії, діяч цілого ряду громадських установ, він не міг не потрапити у поле зору радянських органів безпеки, що розпочали свою діяльність на Західній Україні після 1939 року.

Проте вирішальним для його долі стало те, що отець Андрій був "батьком керівника націоналістичної антирадянської організації" Степана Бандери, ім'я якого і для прихильників, і для ворогів стало символом непокори режиму.

Навесні 1941 року Сталін отримав уже безліч попереджень від своїх розвідників і дипломатів про те, що його вірний союзник Гітлер ось-ось розпочне наступ на СРСР. Та вождь народів не зважав на ці попередження - був зайнятий іншою війною, яку розгорнув на новоздобутих західних територіях.

22 травня, рівно за місяць до німецького нападу, тут проводилися звичні для вождя народів "бойові дії" - тривала депортація сімей репресованих та ще не пійманих підпільників. У селі Тростянець на Долинщині у хаті місцевого священика Андрія Бандери чекісти знайшли "нелегала", члена ОУН, що переховувався тут від репресій радянської влади.

Це стало безпосередньою причиною арешту отця,

якого спочатку відправили до обласного центру, а згодом - коли зрозуміли, хто перебуває в їхніх руках - до самого Києва. Тут він перебував у внутрішній тюрмі НКВД за сумнозвісною адресою - Короленка, 33.

Нічого надзвичайно корисного для себе чекісти не почули і про дітей. Про те, що всі вони покинули домівку і поринули в націоналістичне підпілля, вони знали давно. Очевидно, найбільше цікавили контакти зі Степаном, який на той час очолював Революційний провід ОУН. 2 липня 1941-го слідство у справі завершилося.

В обвинувальному висновку, складеному слідчими, йшлося про переховування нелегала, наявність націоналістичної літератури, націоналістичні переконання підслідного.

Менш як за тиждень відбувся "суд", який тривав менше двох годин. Відповідаючи на питання суддів про своїх дітей, отець Андрій гордо відповів: "Я своїм дітям дав належне виховання, прививаючи їм любов до України. Світогляди моїх синів і доньок однакові".

8 липня о 18:40 оголошено вирок - Андрія Михайловича Бандеру піддати найвищій мірі кримінального покарання - розстрілу. "Найгуманніший суд у світі" дав підсудному п'ять днів на оскарження вироку.

Але німці вже біля воріт, на підході до Києва, тож чекати було ніколи. 10 липня 1941 року отця Андрія Бандеру розстріляли.

Жодної інформації про місце його поховання справа не містить. Ймовірно, він знайшов останній спочинок у Биківні, де протягом 1937-1941 років ховали розстріляних НКВД у Києві. Тож тут серед тисяч інших замордованих комуністами покояться останки священика, вбитого за те, що виховав дітей патріотами.

Читайте ще