Суспільство

Нічне протистояння з 10 на 11 грудня 2013 р.: чому задзвонили дзвони Михайлівського собору

Історія про те, хто, як і чому почав бити у дзвони Михайлівського собору 11 грудня 2013 р.

Нічне протистояння з 10 на 11 грудня 2013 року стало переломною історичною подією. Тоді люди, які вийшли на Майдан, показали владі, що не бояться її, і здатні організовано протистояти їй. Однак, тої ночі був критичний момент, коли число захисників з різних причин зменшувалось, а беркутів та ввшників - збільшувалось. Це загрожувало новим розгоном і втратою всіх здобутків майдану. Тоді, у найкритичніших момент з Михайлівського собору стало чути удари дзвону, що надало сил протестувальникам і дозволило мобілізувати багатьох киян у підкріплення. Після настання світанку беркути відступили.

Історія про те, хто, як і чому надумав дзвонити у дзвони маловідома широкому загалу. Інформацію про це вдалося дізнатись ІНФОРМАТОРу.

Мільйони глядачів у різних куточках світу спостерігали за тим, що відбувалось на майдані зі стрімів та ефірів телеканалів. Усі розуміли загрозливість ситуації, і бачили, що кількість беркутівців збільшується, вони почали активніше тиснути на барикади протестувальників,

ламати їх. Дві діаспорянки-українки, Наталія Цебрик з Риму та Ольга Стівенс з Нью Гемпшира (США) сиділи у чаті, і намагалися щось зробити. Спочатку вони дзвонили на різні канали у своїх країнах, політикам Італії та Сполучених Штатів, але це не давало результатів - ті і самі не розуміли чим могли допомогти. А беркутівці і далі напирали і ламали барикади, кільком протестувальникам переламали кінцівки. Здавалося, ще недовго, і все скінчиться. "В нас була істерика,-розповідає Ольга, - а ми ще вміємо одна одній масла в вогонь підлити... Я звонила і в Андріївський і в Софіївський теж, але там не відгукнулися.  У Софії зовсім кинули слухавку". Варто зауважити, що у всіх церквах Московського Патріархату не просто відмовлялись дзвонити, але й хамили, обзиваючи всіх, хто переймається майданом "бєсовскімі дєтьмі".

Ольга Стівенс

Наталка Цебрик

Однак, діаспорянки не зупинялись і продовжували дзвонити по всіх церквах: "Дзвонили скрізь. Розбудили там усіх. У нас була істерика. Додзвонилась у Михайлівський, і кажу: "Дзвоніть у дзвони, бо як буде побоїще - Бог вам не простить.

Не чекайте! Лізьте вже на дзвіницю!" Виявилось, що лізти нікуди не треба - все вже комп'ютеризоване давно. Вони всі мабуть подумали, що якісь істерички з Америки їм спати не дають. Але головне, що дзвонити почали".

У Михайлівському Золотоверхому соборі слухавку тоді підняв дзвонар Іван. Сталося це десь о 1 ночі, а ще й після того за годину йому подзвонили не менше 70 разів з різних кінців світу - США, Італії, Швейцарії, Польщі тощо. Телефонували переважно жінки і плакали. Прохали про одне і те ж - щоб почали бити у дзвони. Отримавши благословіння від єпископа, Іван почав бити у дзвони - з 2 по 5 годину ранку.

Після цієї ночі один з дописувачів соцмереж написав, що до цього не вірив у Бога, був атеїстом. Коли беркути почали напирати - він розумів, що це може бути його кінцем. У нього почалась паніка. Але коли ударили дзвони - це усіх прибадьорило, звідкись з'явились сили, і почали прибувати підкріплення. Після того він повірив у Бога.

Ця визначальна ніч показала силу згуртованої громади і того, що навіть люди у різних куточках світу можуть боротися проти системи і тиснути на владу. Цей досвід ще буде вивчатися в різних інститутах, шкода лишень, що ті, що прийшли до влади, не здатні використовувати ці здобутки.

Вакула

для ІНФОРМАТОРа

Читайте ще