Сьогодні до Львова повернувся активний учасник Євромайдану Юрій Яценко, якого рік тримали у російському СІЗО. Хлопцю «шили» тероризм і контрабанду.
23-річний Юрко приїхав сьогодні поїздом «Львів-Харків». На львівському вокзалі його зустрічали рідні, друзі з квітами, прапором , подарунками та синьо-жовтими кульками. Сльози, хвилювання, усмішки – емоції перемішалися. Юрко вийшов з потяга змучений, виснажений, але надзвичайно щасливий і усміхнений. Адже ще вчора зранку був у російському СІЗО, не вірячи, що через півтори доби буде вдома.
- Коли на українському кордоні побачив прикордонників з синьо-жовтими нашивками, я зрозумів, що вже вдома, що потрапив в зовсім іншу країну! – зізнався хлопець.
Затримала Юрка разом з його товаришем Борисом Яричевським (обидва студенти юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка) в Курській області 5 травня 2014 року, щойно вони перетнули російський кордон. Хлопці їхали до російської столиці у справах: займалися невеликим бізнесом (продавали мобільні телефони) і потрібно було придбати до них запчастини.
- Офіційною причиною нашого затримання була перевірка документів, - розповідає Юрко. –Нас звинуватили у порушенні правил перетину кордону. Мовляв, ми неправильно заповнили міграційну карту: мету візиту вказали - «приватна» замість - «туризм». Мали оштрафувати і депортувати. Але коли побачили наші паспорти зі львівською пропискою, просто оскаженіли.
Далі події розвивалися стрімко. Російські поліцейські викликали співробітників ФСБ, які направили хлопців у відділ контррозвідки.
- Контррозвідка нам запропонувала співпрацю: або погоджуємося, або нас посадять, - говорить Юрко. – Ми повинні були всюди розповідати, що ми з «Правого сектора», що нас сюди направила СБУ для диверсійної діяльності, що ми – бандерівці і т.п.
Коли хлопці відмовилися від такої «співпраці», їх почали катувати, бити, кілька діб поспіль морили голодом і не давали спати. Про деталі цих екзекуцій Юрко зараз згадувати не хоче. Каже, що не готовий.
- Я недавно перечитав «Архіпелаг ГУЛАГ» Солженіцина, і впіймав себе на думці, що методи «роботи» сучасної російської поліції нічим не відрізняються від тодішніх.
Нас буквально змушували зізнатися в тероризмі, бо знайшли в моїй сумці вибухівку, яку самі ж нам і підкинули.
У результаті хлопців звинуватили ще й у контрабанді.
Борису Яричевському пощастило більше, його вдалося звільнити ще в серпні торік. А от Юрка російські правоохоронці засудили до двох років тюрми. Однак 30 квітня суд міста Бєлгород скоротив цей термін до дев’яти місяців. Відповідно, цей термін Юрко уже відбув, тому 7 травня його відпустили в Україну.
- Увесь цей час мені було найважче думати, як за мене хвилюються мої батьки та рідні, - каже хлопець. – Однак я не зламався і пережив весь цей жах тільки тому, що мене підтримували рідні, нехай навіть і на відстані.
Батько юнака при зустрічі не стримував сліз. Казав, що це вперше за рік йому вдалося обійняти сина. А до цього він їздив лише на судові засідання у Росію, де, хіба, мимохідь міг взяти Юрка за руку, адже ближче до нього не підпускали.
Мирослава ЯРЕМКІВ.
