На сьогодні існує думка про те, що україномовних пісень про Велику Вітчизняну війну не існує. Такі справді складно відшукати, але натомість партизанських пісень цього часу – величезна кількість. «Погляд» вирішив з’ясувати, чи дійсно це так, та запитати думки експертів із цього питання.
«Україномовну пісню, присвячену темі війни, знайти дійсно складно, –говорить Наталія Старюченко, мистецтвознавець та викладач Херсонського державного університету. – Є російськомовні, наприклад, «День победы» чи «Смуглянка». Ми їх переспівали, а от саме української пісні воєнних подій 1941-1945 років відшукати складно. Партизанських пісень багато, безліч пісень періоду ОУН та УПА».
Пані Наталія пояснює це тим, що у радянській період, до 90-их років українська мова не мала статусу державної, а через це, ймовірно, і не було активного розвитку української пісні, зокрема і воєнної. «Пісня не мала б популярності, якби вона була українською. І тому всі намагалися писати та виконувати пісні російською мовою, яку всі знали», – розповідає Старюченко.
Із цього приводу Левко Лук’яненко, український дисидент часів СРСР,
зауважує: «Для того, щоб створити дух ніби радянського патріотизму, письменники, поети, музиканти були на службі у комуністичної диктатури і вони множили партизанські пісні, а тому вони є».
«Серйозне питання полягає ще й у тому, що власне і після 90-их років україномовної пісні про воєнні події 41-45 років не з’явилося. На мою думку, вони мали б уже бути написані, – говорить Наталія Старюченко. – Але молоді композитори, на жаль, не акцентують увагу на темі війни та реалізують себе у більш класичній музиці. Та разом з тим вони намагалися своєю творчістю актуалізувати проблеми та трагедії, очевидцями яких стали, зокрема й аварія на Чорнобильський АЕС. Але знову ж таки це не вокальні твори».
Додамо, що на сьогодні справжнім воєнним хітом у мережі Інтернет стала усім відома «Смуглянка», перекладена українською та відзнятий на неї кліп, де переважають синьо-жовті та червоно-чорні барви. У героїнь кліпу під кітелем – вишивані вбрання.
Щодо партизанських пісень 1941-1945 рр. їх є чимало. Пісню «Гей, ви, хлопці-партизани (Партизанська бойова)» у 40-х роках склав Степан Шуплик,
партизан Ічнянського та Чернігівського партизанських загонів.
Пісню розміщено у збірнику «Українська народна поезія про Велику Вітчизняну війну». Наведемо кілька рядків:
Ой у лісі дубовому
Птахи щебетали,
А в загоні бойовому
Бійці заспівали.
Тихо рухає колона −
Час тривожний, темний:
То нас Федоров Олекса
В бій веде пекельний.
Але творчість митця на тому не завершується. І в збірці «Пісні діда Степана» знаходимо пісню під назвою «Поліцаї», де звучать, цілком в українському колориті – із гонором, такі рядки:
Поїхали поліцаї
партизан ловити
зустрілися у дорозі, –
були перебиті
і далі:
Месники народні скрізь
Ворогів стріляють;
І в дорозі на морозі
Діють, не зівають
Історично склалося так, що саме Сумщина стала колискою партизанського руху в Україні. 22 вересня 1941 року голова виконкому Путивльської міської Ради депутатів трудящих Сидір Артемович Ковпак підписав своє перше розпорядження. Але не в якості радянського службовця, а як командир Путивльського партизанського загону.
Про бої під Путивлем йдеться у «Партизанській пісні» (автор Пилип Рудь), вона датована 42-м роком. Лунала пісня у Брянських лісах такими рядками:
Наказ був короткий: – фαшиcτів здолать.
Багнетом і кулею в землю загнать !
І грізно вночі загриміло «Ура!».
І падала, падала в сніг німчура,
Обабіч дороги, обабіч тропи
Валялись фαшиcτи, як в полі снопи…
Відомий той факт, що Пилип Рудь, автор пісні, вважався «рупором радянського руху опору». В одному із листів Пилип пише: « …Наш загін здорово мститься фαшиcτам за їх злодіяння. Нещодавно ми розгромили батальйон ворога з артилерією і кулеметами. На полі бою лишилось 214 ворожих солдатів та офіцерів. Ми захопили 11 кулеметів, 4 міномети, 50 гвинтівок, 60 тисяч патронів, 25 чоловік полонених. Попереду ще багато боїв…».
Платон Воронько, командир партизанського загону з’єднання т. Ковпака, під час Карпатського рейду написав багато віршів. Партизанські співаки виконували їх під баян по селах і хуторах, які проходили. Серед таких пісень і «Листівочка» (1943 рік) написана у Чорному лісі:
Старий батько спитав сина:
«Що ж мені робити?»
«Ходім з нами, рідний тату,
Разом німця бити».
Додамо, що партизанська лірика не відрізняється надмірною драматизацію подій чи глибокими філософськими роздумами над трагічністю буття. Її визначальною рисою стає уславлення патріотичності, бойової активності та безстрашності українських героїв. Як от у пісні «Коло Рівного» (1943 року), під авторством того ж Воронька:
Клятим-німцям, псам-мадьярам
Буде люте горе!
Попливе глибоким яром
Кров у синє море.
