Заступник міністра освіти пояснила depo.ua усі ньюанси нового освітнього законопроекту, який потрапить до ВР у вересні
У вересні Міністерство освіти та науки внесе до Ради рамковий законопроект "Про освіту", який визначатиме головні напрямки функціонування галузі. Законопроект вже встиг наробити чимало галасу у ЗМІ, адже в ньому визначається перехід до 12-річної середньої освіти, зміна схеми контролю діяльності шкіл та атестації вчителів, мінімальна кількість дітей в одному класі та чимало інших гострих питань. При цьому деякі побажання українців залишились не почутими...
Вересень же для МОН важливий ще й тим, що цей місяць - важливий термін, коли МВС може повернути вилучені сервери ЗНО, не зірвавши вступну кампанію 2016...
Про підводні рифи законопроекту та скандал навколо Українського центру оцінювання якості освіти говоримо із першим заступником Міністра освіти на науки України Інною Совсун.
12 РОКІВ ДЛЯ СВІДОМОГО ВИБОРУ
- Інно, я розумію, що реформи - процес тривалий, і базовий закон про освіту внесуть до Ради лише всередині вересня... Але цікаво, чи відчують учні шкіл якісь зміни вже в цьому навчальному році?
- Оскільки закон ще не ухвалений,
зміни відбуватимуться з наступного року. Закон дуже комплексний, передбачає багато змін. Останній рік-півтора увага держави не була зосереджена на освіті, попри те, що підготовка законопроекту велася. Потрібен був період, щоб обговорити з громадськістю порушені в ньому питання. Зараз юрист вичитує проект, щоб він був цілісний. Після цього, як ви і сказали, у вересні він буде вноситися до парламенту.
- Закон, в тому числі, передбачає перехід до 12-річної системи освіти. В суспільстві чимало суперечок щодо доцільності таких змін...
- Для цього нововведення є кілька причин. При спілкуванні з батьками, вчителями, дітьми завжди чуєш, що програма перевантажена. Діти отримують одномоментно забагато інформації, їм задають забагато домашніх завдань, які не завжди відповідають віковому розвитку школярів.
- Ця думка чимось підтверджена? Проводився збір даних, анкетування школярів?
- Ні, не проводився, але про це говорять усі. Крім того, зрозуміло, що за останній період обсяг інформації значно зріс. Програму необхідно доповнити. Наприклад, додати основи програмування, які наразі в неї не вміщаються,
але, очевидно, дуже потрібні в сучасному суспільстві.
Ще одна причина полягає в тому, що нам необхідно відтягнути момент прийняття рішення щодо вибору спеціальності. Я сама викладаю в університеті і бачу, що частина друго- чи третьокурсників розуміють, що пішли вчитися не туди. Помилилися, коли обирали спеціальність в свої 16-17 років. Законопроектом передбачається більш свідомий вибір. Після дев'ятого класу людина вирішує, на яких предметах зробити акцент. Якщо школяр обрав, наприклад, природничі науки, але з часом зрозумів, що це не його, може вступити до університету, припустимо, на гуманітарний факультет.
- Як не крути, 12-річка - це чималі видатки з бюджету...
- Будь-які реформи потребують видатків. Але тут вони будуть розтягнуті у часі. Якщо перехід відбувається, то у 2016-2017 році потрібно надрукувати підручники лише для першого класу. В наступному році - для першого і другого... При тому, що нові підручники випускаються постійно. Звісно, це не єдина затрата. Але позиція міністерства така, що нам потрібно інвестувати в освіту сьогодні, щоб через 20-30 років отримати економічне зростання.
Так зробили, наприклад, фіни у середині минулого століття і сьогодні досягли чималих успіхів.
При цьому очевидно, що гроші в системі освіти треба перерозподілити. Наразі ми витрачаємо забагато грошей на малокомплектні школи в сільській місцевості. Якщо середня вартість навчання учня у наповненій школі приблизно 8,9 тис. грн, в малокомплектних цифра сягає 50 тис. Адже незважаючи на кількість учнів, приміщення треба опалювати, школі потрібна їдальня, спортзал, лабораторія. Учителі з різних предметів, завуч, директор. Є школи, де менше 5 учнів у класі. Страждає не тільки бюджет, а й освітній процес - учні сільських шкіл сьогодні у 2-3 рази гірше складають ЗНО.
В новому законі прописано, що в класах може бути не менше 10 учнів. Тоді кілька шкіл можна об'єднати в одну, яку буде легше забезпечити всім необхідним. Вже цього літа процес торкнувся 200 шкіл. Це складні кроки, але через них проходили більшість країн Європи. Очевидно, що відбувається відтік людей із сільської місцевості. Наше завдання - надати дітям, які залишились у селах, якісь життєві перспективи через отримання якісної освіти.
300 АВТОБУСІВ ВІДПРАВИЛИ В АТО. ПАРК ТРЕБА ПОПОВНЮВАТИ
- І дітей починають возити шкільними автобусами, гроші на які держава виділяє не надто охоче...
- Цього року на автобуси було виділено 42 млн грн. Нещодавно уряд запропонував модель: держава платить половину грошей за автобуси, якщо місцева влада виділяє іншу. В умовах децентралізації, коли місцеві бюджети отримали на 40% більше доходів, вони можуть собі це дозволити.
- Є певні вимоги, яким повинен відповідати автобус? Наприклад, обмеження, згідно з яким автобус не повинен бути в експлуатації більше 10 років?
- Є вимоги щодо технічного стану автобусів, проте, звісно, що вони потребують оновлення, котре не завжди відбувається вчасно. Автобус може бути не дуже комфортним, проте мінімальним вимогам з точки зору безпеки він має відповідати у будь-якому випадку. В минулому навчальному році 300 шкільних автобусів забрали в АТО. Більшість з них знищені, а решта використовується для потреб бійців. Тож зараз необхідні гроші, аби поповнити парк.
Також ми думаємо про альтернативні шляхи довезення дітей до шкіл. Наприклад,
якщо батько або мати одного з учнів працює в населеному пункті, в якому знаходиться школа, він може взяти доставку дітей на себе, а держава компенсує витрати.
- А як бути з учнями початкових шкіл, які все одно повинні вчитися за місцем проживання?
- Часто у селі є і школа, і дитсадок. Є сенс об'єднати дітей у приміщенні дитсадку, який менший за площею, ніж утримувати дві будівлі. Наразі це дуже поширена практика.
- Чому б не дозволити місцевим громадам самим відкривати школи?
- В законопроекті чітко прописана така можливість. Якщо громада хоче мати школу, але не дотягує показника "10 людей на клас", вона може відкрити її власними силами. Від держави вона отримує середнє фінансування, решту ж коштів має віднайти у місцевому бюджеті.
ІНСПЕКТОР НЕ ЗМОЖЕ ПЕРЕВІРЯТИ ШКОЛУ, В ЯКІЙ ПРАЦЮЄ ЙОГО ДРУЖИНА
- Ще один пункт законопроекту - звуження повноважень районних управлінь освіти...
- На сьогодні у нас немає механізму впливу на роботу шкіл. До нас постійно приходять листи зі скаргами. Наприклад, пишуть, що вчитель фізкультури викладає англійську. При цьому важелів впливу на конкретні школи міністерство не має.
Натомість вони в руках місцевих органів влади. Районне управління освіти водночас створює умови для функціонування школи, розподіляє фінанси і перевіряє, наскільки добре це працює.
З точки зору менеджменту система ненормальна. Тому ми переконані, що функцію контролю повинен здійснювати незалежний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти. Орган буде мати регіональні представництва в областях - вони і здійснюватимуть перевірки окремих шкіл. Якщо школа отримує поганий відгук, її керівництво змінюють. Таким чином зростає персональна відповідальність директорів. В той час як зараз контракти з директорами продовжують часто автоматично.
- Що заважатиме директорам шкіл носити цукерки та квіти в представництва освіти так само, як раніше носили в райвно?
- Теоретично нічого. В цій країні цьому нічого не заважає в принципі. Але орган буде працювати на рівні області, а не району, тож добитися до нього буде фізично важче. Потім треба буде підзаконними актами прописувати норми, згідно з якими забезпечується уникнення конфлікту інтересів. Наприклад, інспектор не може перевіряти школу,
директор якої - його одногрупник. Або в якій працює його дружина.
Ще один крок - запровадження незалежної сертифікації вчителів, котра складатиметься з двох компонентів: перевірка знання предмета та перевірка педагогічних вмінь і навичок. Спочатку проходження сертифікації буде добровільним. Після нього на вчителя чекатиме істотна надбавка зарплатні. З часом плануємо зробити її обов'язковою.
- Перевірка педагогічних вмінь - це ті самі відкриті уроки, які є і зараз?
- Сьогодні вчитель знає про перевірку за два тижні. По пунктах розподіляє, хто з учнів на які питання відповідає, і так далі. Такого бути не повинно.
- Тобто перевірка буде неочікуваною?
- Не зовсім. Адже в цьому випадку вчитель може запанікувати. Як варіант можна обговорювати попередження за кілька днів до самої перевірки. Думаємо про дводенне попередження.
- Виходить, мало що змінюється. Тільки термін підготовки до уроку...
- Це насправді важливо. Якщо ти поганий вчитель, за день усе не організуєш... Але тут ще треба продумувати механізми. Закон про освіту базовий. В ньому фіксується, що потрібна двоскладова перевірка.
Деталі процедури - питання подальших законодавчих кроків.
- Потенційно ви про них вже думаєте? Уявляєте картинку?
- Дуже потенційно. В нас чималий обсяг кроків, які треба зробити перед цим. Тож мусимо зосередитися на поточних питаннях.
ЯКЩО СЕРВЕРИ ІЗ БАЗОЮ ЗНО НЕ ПОВЕРНУТЬ У ВЕРЕСНІ, БУДЕ КАТАСТРОФА
- В новому законі про вищу освіту передбачено, що випускники магістратури з окремих спеціальностей повинні проходити єдині кваліфікаційні державні іспити для підтвердження професійного рівня. Ви неодноразово казали, що вчителі окремих дисциплін будуть серед цих спеціальностей. Чи проходитимуть його випускники 2016?
- Ми планували запустити пілот, розпочавши з випускного іспиту з правознавства. Але тут є очевидні проблеми, пов'язані із ситуацією з УЦОЯО (Український центр оцінювання якості освіти, - ред.). У зв'язку з тим, що заарештовані сервери і забране програмне забезпечення, без якого проведення ЗНО є неможливим у принципі, зараз великою мірою все залежить, чи повернуть їх вчасно. Задача мінімум - провести ЗНО хоча б у тому обсязі, що ми проводили цього року.
- Ігор Лікарчук (керівник центру, - ред.) сказав , що наразі це надскладна задача...
- Так, є дуже багато загроз. Були сервери, програмне забезпечення, люди, які над цим працювали. А зараз усього цього раптом не стало. І в вочевидь це створює проблеми. Ми ведемо переговори з правоохоронцями, щоб нам повернули сервери. Сподіваюсь, що вони розуміють рівень відповідальності.
- Якщо з цим таки буде затримка, за який мінімальний час реально все ж таки підготуватись до ЗНО?
- Реально сервери потрібні нам вже зараз. Навіть якщо їх повернуть сьогодні, це вже буде форсмажор. Якщо справа затягнеться до середини вересня, встигнути все ще буде реально. Якщо ж затягнуть до середини жовтня, це буде катастрофа. І тим паче буде неможливо говорити про якісь інновації.
- Через цю ситуацію виникли проблеми в абітурієнтів 2015?
- Більшість даних ЗНО були вивантажені в єдину державну базу з питань освіти. Переважно проблем не було. Але 100-200 абітурієнтів таки потрапили у проблемні ситуації. Наприклад, люди, які зробили одруківку у власному прізвищі. Або ж подали на апеляцію і виграли її - їм додали по 1-2 бали,
а до бази нові дані внести не встигли. Звіритися ж з програмою наразі можливості немає...
Одна дівчинка приїхала з Донбасу, з окупованої території. Склала екстерном іспити в школі, ЗНО, подала документи. А по дорозі з університету в неї вкрали усю сумку з документами. На щастя, вона встигла їх подати. Це нам дало певний час, щоб відновити її сертифікат. Раніше ці питання вирішувались в робочому порядку. Зараз наші можливості фактично були заблоковані. Дуже сподіваюсь, правоохоронні органи пояснять, чим була викликана така спішка. Наразі ж жодних результатів не оприлюднено, крім заяви генпрокурора півторамісячної давності.
ВАЖКО РОЗШИРИТИ ПРАВА БАТЬКІВ, НЕ ДОПУСТИВШИ АНАРХІЇ
- У новому законі прописане поняття "батьківський комітет". Чи передбачається розширення прав батьків впливати на навчальний процес?
- Певних прав - так. Наприклад, батьки залучаються до виборів директорів шкіл. Це важливо, і сьогодні до їхньої думки не дослухаються.
Але можливість впливу батьківського комітету залежить не стільки від норм закону, скільки від позиції самих батьків. Функція батьківського комітету прописана в законопроекті і передбачає можливість впливу.
Далі - питання діалогу з адміністрацією школи та районним управлінням освіти.
- Ця процедура доволі складна... Сьогодні практично нереально добитися санкцій щодо вчителя, який погано виконує обов'язки...
- Так, складна. Але є речі, які неможливо спростити, не спричинивши певну анархію. Розумієте, тут є безліч варіантів. Ви розглядаєте лише ситуацію, коли батьківський комітет щиро опікується якістю освіти. Але є варіанти, коли батьки не задоволені, що викладач занадто суворий. Погані оцінки ставить. Або директор використовує батьків, аби чинити тиск на вчителя.
- Але ж можна прописати, що, припустимо, отримавши 10 скарг на вчителя, незалежний орган починав його перевіряти?
- Ми не можемо прописати в законопроекті "10 скарг і все". Адже це можуть бути замовні кампанії. По вищій школі ми отримуємо чимало скарг на того чи іншого викладача. В деяких випадках - лише через те, що викладач не бере хабарів. Тому сама система скарг недосконала.
Насправді у цьому контексті варто зважити на ширший контекст реформ з децентралізації. Адже сьогодні ми маємо повне відсторонення місцевої адміністрації від місцевої громади.
Коли ти не обираєш голову адміністрації, він не несе перед тобою політичної відповідальності. Адміністрація не чує громаду як таку. Якщо адміністрація буде підзвітна громаді, вона не зможе ігнорувати батьківський комітет, який приходить до неї зі скаргами. Сьогодні ж ігнорує, тому що чиновникам не загрожують наступні вибори.
- Це з одного боку... А якщо все ж таки підійти з іншого і спробувати прописати такі речі в законі?
- Теоретично це звучить правильно, але як це реалізувати в реальності без анархії... Якби нам хтось запропонував конкретну модель...
Розумієте, сьогодні більшість людей не готові змінювати власну психологію. Так, моя колега розповідала, що прийшла на батьківські збори, їм повідомили, скільки грошей треба здавати. І вона єдина, хто підняла руку і спитала, чи можна отримати фінансову звітність. Більшість батьків косо на неї подивилися, ніби вона якась "конфліктна" мама...
Сьогодні безліч ситуацій, коли, наприклад, батьки здають гроші на ремонт вікон, а потім ми дізнаємось, що районна адміністрація також виділила на нього кошти. Законопроект передбачає,
що місцеві органи управління освітою публікуватимуть на своїх сайтах, скільки грошей отримала кожна школа і на що їх витратили. Така система вже працює в університетах. Наприклад, викладач хімії може побачити, що університет закупив нове авто, в той час, як у нього немає реактивів. Це змушує громаду ставити додаткові питання і вимагати більш раціонального використання коштів.
Школярі під час свята 1 вересня в одній зі шкіл Києва (фото УНІАН)
ПРАГНЕМО, ЩОБ ВИБІР РОБИЛИ МІЖ РІЗНИМИ ХОРОШИМИ ШКОЛАМИ
- Ви неодноразово висловлювались категорично проти системи "Гроші ходять за дитиною" (коли дитина вступає до школи, на рахунок школи переходять кошти, закладені в бюджеті на її навчання, - ред.), яку підтримує чимало українців. Але в певному вигляді вона діє і зараз. Тільки за бажання вчитися у гарній школі не за місцем проживання доплачує не держава, а батьки. Наприклад, роблячи пластикові вікна у всій школі...
- Ця система мало де працює у світі. Хіба що в Нідерландах. Але це густонаселена країна, там немає малокомплектних шкіл. А у нас половина шкіл знаходиться в сільській місцевості.
Навіть якщо укрупнимо мережу шкіл, собівартість навчання у школі де 100 дітей, і де 400 буде відрізнятися. Якщо введемо норму, що з кожною дитиною буде приходити по 8900 грн, менші школи залишаться у програшному становищі.
Другий нюанс - в Нідерландах, коли дитина йде в ту чи іншу школу, то школі заборонено брати додаткові гроші за навчання цієї дитини. В українців же інші аргументи: "Ми хочемо віддати дитину в приватну школу. Ми не можемо усю суму заплатити, хай частину заплатить держава". Ось це стимулювало б дуже сильну нерівність в доступі до якісної освіти. Діти вмотивованих батьків потрапляли б до якісних шкіл, інші б залишились у поганих школах.
- Але наразі усе так і є. Тільки витрати за вступ до гарної школи повністю на плечах батьків...
- Питання в тому, чи хочемо ми зберегти такий стан речей...
В більшості країн Європи держава забезпечує місце навчання в школі за місцем проживання. І докладають зусиль, щоб рівень навчання у різних школах був однаковим. Це принципово важливо, якщо ми хочемо щоб школа дійсно була соціальним ліфтом в суспільстві. В Німеччині у батьків практично немає можливості вибору школи - вони йдуть до школи за місцем проживання.
Завдання ж держави - забезпечити, щоб у всіх школах була якісна освіта.
В деяких штатах США запровадили модель ваучерів і зараз хапаються за голову. Забезпечені батьки докладають максимум зусиль, щоб перевести дітей до кращої школи. Але гірші школи нікуди не зникають... В деякі з них бояться заходити навіть поліцейські.
Всі міжнародні дослідження говорять, що коли запроваджується модель конкуренції шкіл, це покращує якість освіти у 5% закладів. В інших рівень освіти падає.
- Тобто ви хочете, щоб українці могли віддавати дітей лише у чітко визначену школу за місцем проживання?
- Насправді так жорстко ця норма в законопроекті не прописана. Але наше завдання на сьогодні - підняти рівень шкіл. Хоча видається, що найпростіше це зробити шляхом вибору, але насправді це не так. Найпростіше зробити шляхом незалежної оцінки. Якщо до школи прийде комісія і визначить, що рівень навчання поганий, директора такої школи звільнять. І інспекція прийде не тільки до гімназії в центрі Києва, але й до школи на Троєщині чи малокомплектної сільської школи.
- Навіть якщо усі школи будуть, скажімо, нормальними, "зіркові" школи залишаться все одно... І там батьки активно стелитимуть підлогу і робитимуть їх ще більш зірковим...
- Мені б дуже хотілося,
щоб цього не було. Щоб діти, незалежно від того, чи їх батьки можуть заплатити, могли здобувати освіту. І щоб вибір робили між різними хорошими школами, як, наприклад, у Фінляндії. Там незалежно від того, в яку школу підеш, отримаєш гарні результати.
- В наших школах від рівності далеко... Взяти хоча б дріб'язкову корупцію, коли вчитель займається із власними учнями, а потім завищує їм оцінки.
- Це насправді не дріб'язкова корупція. Деякі вчителі не дають весь матеріал на уроці, щоб діти приходили на додаткові заняття. Ці речі частково можна виправити, заборонивши вчителям займатися репетиторством з дітьми, у яких вони викладають в школі. Але, звісно, для повного вирішення питання з корупцією у школі необхідно в першу чергу викорінювати передумови - низькі зарплати, адже вони в першу чергу стимулюють пошук додаткових доходів.
- Так... Тому після перевірки можна масово звільняти вчителів, а потім місяцями шукати нового спеціаліста...
- Це правда. І тут ми повертаємося до того, як розподіляти кошти в системі освіти і мотивувати вчителів підвищувати кваліфікацію і отримувати надбавку.
На сьогодні надбавки незначні і не є стимулом для зростання професійного вчителів.
Знову ж таки, в ході процесу укрупнення ми проводимо ряд скорочень. У підсумку зможемо меншій кількості вчителів платити більшу зарплату.
- Ви прораховували пропорцію щодо того, скільки коштів вивільниться після скорочень?
- Це неможливо прорахувати. Процес укрупнення відбувається поступово. І долю шкіл більшою мірою вирішують місцеві органи влади. До того ж не можемо передбачити, яким буде бюджет на освіту через рік чи два..
- Справді, з буремними подіями останніх двох років такі речі взагалі прогнозувати важко. До речі, в програму новітньої історії вже включили події Революції Гідності?
- Ми не друкували нові підручники для 11 класів, але це не забороняє вчителю присвятити час на уроці подіям Майдану.
В інтерв'ю порушувалася тема нещодавнього обстрілу авто Інни Совсун. Однак під час погодження матеріалу замміністра викреслила відповіді на всі запитання, пов'язані з інцидентом.