Суспільство

На Київщині попрощалися із загинувшим в зоні АТО воїном

У рідній Кожанці (Фастівський район, Київська область) Андрія та його батьків, добре знають і шанують, як добропорядних, людяних, справедливих і такими, що завжди прийдуть на допомогу. Батьки не балували синів Андрія і Сашка, бажаючи, щоб змалечку ті формувались самодостатніми, готовими відповісти за власні вчинки.  Власне, такими вони й виросли, і старший Андрій у важку для України годину став прикладом для молодшого Сашка – обоє вдягли військову форму.

Народився Андрій Галущенко другого лютого 1975 року у Кожанці. Для всіх, хто його знав, Андрій Галущенко залишиться патріотом, надійним другом, талановитим розвідником, командиром, волонтером, -  Чоловіком, який  працював задля розвитку своєї держави.

Він точно знав, що готовий на самопожертву, бо з чистим сумлінням і відповідальністю захищав країну, поза якою не бачив власного життя й майбутнього, переживав за  маму, за коханих своїх дітей і дружину.

Весною 2014-го  воював у Слов`янську, в районі гори Карачун, де командував взводом розвідки батальйону оперативного призначення  Національної гвардії України. Після ротації знову пішов туди,

де вважав себе найпотрібнішим, -  і вже 18 серпня  у званні «солдат» зарахований до складу добровольчого батальйону «Золоті ворота».

Як тільки на виконання президентського наказу для протидії нелегальним потокам товарів та зброї в районах проведення АТО та на прифронтових територій з 15 липня розпочали патрульну службу сім зведених мобільних груп, Андрій Галущенко не задумуючись  пішов волонтером до зведеної мобільної групи, що діяла в районі міста Щастя на Луганщині,  яка як волонтер призначених для встановлення дієвого правового режиму на лініях зіткнень з російсько-терористичними формуваннями, до однієї з таких груп пішов волонтером.

Виявляючи схеми і канали контрабанди, він фактично  став учасником війни  з дуже небезпечним «вірусом» корупції і контрабанди всередині державного організму і як керівник групи  ставив за мету, щоб налагодити системну, конкретну, оперативну  роботу. Вдалось попрацювати більше місяця, відстежити шляхи переміщення контрафактів, знайти «ниточки» зв’язків... В роботі Андрієві дуже допомагали любов до математики (здобута у Національному університеті  Імені Т.

Шевченка спеціальність «кібернетика», знання військової справи (у т.ч. – дворічне навчання у військовому інституті), природний розум, комунікабельність, уміння сформувати команду... За активність і безкомпромісність на членів групи декілька разів було вчинено  напади з обстрілами... Мабуть, щоб залякати.

А Галущенка, добре відомого під позивним «Ендрю»,  просили  попрацювати й у  іншому секторі, але губернатор Луганщини Георгій Тука умовив ще залишитись в районі Щастя – дуже вже очевидними ставали «знахідки» групи щодо злочинних схем та їх учасників. Така розмова відбулась першого вересня, а наступного дня групу, в якій був Ендрю, - розстріляно...

Загинув Герой  вранці 2 вересня, коли природа щойно прокинулась і, здається, ніщо не вказувало на біду. Автівка, в якій їхали на завдання члени мобільної групи, підірвалася на міні. Двоє: - волонтер Андрій Галущенко і співробітник державної фіскальної служби Дмитро Жарук – загинули на місці. Співробітник СБУ і три десантника, котрі отримали поранення, були доправлені на лікування до Харкова. На разі троє поранених лікуються там у військовому госпіталі,

один – в обласній клінічній лікарні.

Після офіційних процедур встановлення факту загибелі з Харкова провели  Андрія на рідну Київщину. Кілька десятків харківських волонтерів  і жителів міста  зібрались на площі Свободи і на колінах у хвилині мовчання подякували героям-захисникам  за подвиг. Вони провели мітинг біля машини з домовиною, закликавши всіх до єдності в цей складний період боротьби за цілісність України, повернення миру на всі її території.

4 вересня Кожанка провела в останню путь ще одного із своїх кращих синів. На мітингу пам’яті з прощальним словом виступили голова районної державної адміністрації Євгеній Липовченко, земляки – селищний голова Микола Дзуєнко та депутат районної ради, ветеран-«афганець» Василь Юр’єв,  побратими – волонтери...

Відспівали Героя у Свято-Покровській церкві священнослужителі парафій  Української Автокефальної Православної Церкви  у районі. Поховано з військовими почестями та салютом  на місцевому кладовищі.  Вічна слава Героєві –захисникові Вітчизни!

Сайт КОДА

Читайте ще