Сорок два бійці 41-го легендарного мотопіхотного батальйону повернулися 30 вересня з Донбасу на рідну Чернігівщину.
При в`їзді у місто, біля Катерининської церкви, вояків зустрічали з квітами мешканці славного міста над Десною. Школярі, а також представники партії «УКРОП»,разом з бійцями виконали славень України.
Останнім часом захисникам Вітчизни довелося дислокуватися неподалік населеного пункту Старогнатівка, що на Донеччині. І хоча, як розповідають вони, місяць-два спостерігалося в регіоні відносне затишшя, ворог періодично обстрілював розташування наших військових підрозділів.
Керівник Чернігівського обласного виборчого штабу партії «Українське об'єднання патріотів – УКРОП» Сергій ЖУРМАН зауважив, що у подібних ситуаціях виникає особливе відчуття, яке словами важко передати.
− Коли проводжаєш вояків на війну, то всім серцем і душею вболіваєш за те, щоб вони відстояли цілісність держави й чимскоріш вигнали за межі нашої України ворога та принесли на нашу землю довгоочікуваний мир і спокій, − підкреслив Сергій Журман. – Своїм перебуванням і діями на Сході держави,
вони забезпечують мир на нашій рідній Чернігівщині. Я щасливий, коли наші хлопці повертаються звідти здоровими та живими. Це – найголовніше. А тепер влада, як центральна, так і місцева, все повинна зробити, щоб хлопці відчували підтримку з боку держави, й не тільки матеріального характеру, а й з проявом теплоти й вболіванням за їх турботи та проблеми.
На жаль, держава виряджає на війну наших хлопців, але не зовсім забезпечує усім необхідним, як належало б. Саме тому, аби й цього разу успішно добралися вояки зі Сходу до рідної домівки, представники партії «УКРОП» та волонтери, зокрема, з Ніжина, допомогли з виділенням автобусу, супроводжували їх на автомобілях, інакше бійцям довелося б їхати додому за свій рахунок.
До речі, коли їхали ніжинці за побратимами, то відвезли сорок комплектів військового спорядження, у тому числі й форму, для інших бійців, які залишилися воювати з ворогом.
На шляху до Чернігова вояків зустрічали мешканці Прилук та Ніжина.
Хтось, після адаптації, повернеться до свого робочого місця, а дехто прийняв для себе досить відповідальне рішення – йти в політику.
−Я горджуся тими людьми, з ким довелося воювати поруч. Я пишаюся тим, що 41 батальйон не здав жодного метра української землі, − зазначив Юрій Галата з Ніжина, старшина 41-го батальйону. − На війні цінності зовсім інші, аніж тут, у цивільному житті. Але твердо переконаний − є такі речі, які не змінюються при жодних обставинах і ситуаціях: це справедливість, честь і совість. І коли ми повертаємося додому й бачимо, як живуть тут люди, то виникає якийсь внутрішній протест і логічне запитання: чому до цього часу нічого не змінюється на краще? Чому люди наші не відчувають покращення життя? А тому, можливо, багато військових людей прийняли для себе рішення йти в депутати будь якого рівня – обласного, районного чи сільського населеного пункту, щоб через органи самоврядування впливати на процеси, що відбуваються у державі нашій.
Теплі зустрічі наших бійців, які відстоюють нашу державність на Сході країни, вже стали традицією для чернігівців та мешканців області.
− Інакше й бути не може, − переконана керівник жіночої волонтерської сотні Самооборони Чернігова, голова міської організації партії «УКРОП» Оксана РУБАН. –Для нас не існує обмеження надавати допомогу виключно вихідцям із Чернігівщини. Коли ми бачимо, що якийсь батальйон, де навіть чернігівців і немає,який потребує невідкладної допомоги, ми зосереджуємо всі сили і можливості, аби допомогти саме їм. Таким чином, ми допомагаємо й нашим чернігівцям. Якщо наша допомога сприяла побратимам з інших регіонів відстояти позиції або відбити ворога, , то цим самим ми допомагаємо й нашим землякам, бо тоді у них більше шансів на перемогу.
Як розповіли вояки, незабаром ще кілька їхніх побратимів повернуться зі Сходу країни.
