Він міг жити за кордоном і виставляти свої роботи у тамтешніх модних салонах. Натомість обрав підпілля. Цьогоріч минає 110 років із дня народження найвідомішого українського художника-повстанця Ніла Хасевича, який родом із села Дюксин Костопільського району.
У Рівненському обласному краєзнавчому музеї цю дату відзначають вже нині. Розпочали з презентації рідкісної знахідки - архівів УПА, які були заховані у бідоні з-під молока.
- Бідон із архівними документами знайшли у Березнівському районі, на межі сіл Мала та Велика Совпа. На нього натрапили місцеві мешканці, - розповідає завідувач відділу "Інститут дослідів Волині" Рівненського обласного краєзнавчого музею Ігор Марчук. – Річ у тім що повстанці використовували практику ховати найрізноманітніші документи у бідони з-під молока і закопувати їх. Вони не мали можливості зберігати, скажімо, пропагандиські листівки в інших місцях, тому застосовували такий спосіб. Власне, такий подарунок від повстанців ми й знайшли. Бідон мав пошкодження, документи були у воді, тож виникли складнощі з їх збереженням. У знайденому архіві були тиражі листівок та брошур.
Зокрема, про те, як батькам варто виховувати дітей, щоб ті були патріотами. А ще підручники, у тому числі й із радіофізики. Як бачимо, повстанці вміли не лише тримати зброю. Так, взимку в криївках вони навчалися, намагаючись опанувати і такі дисципліни. Із побратимами займалися більш освічені підпільники. Були випадки, коли у криївках натрапляли на підручники з іноземних мов, філософські трактати. Тим часом у бідоні, знайденому на Березнівщині, виявили бофони – гроші бойового фонду повстанців, звідси й таке скорочення. Це доволі рідкісна знахідка».
Фото Ігоря Марчука
Відомо, що бофони розробляв якраз Ніл Хасевич. Він казав, що не може воювати (у 13 років втратив ногу), тому бореться різцем і долотом. Його гравюри відігравали неабияку пропагандистську роль, а ще були карикатурою на радянську владу, яка полювала за художником. Сьогодні, вивчаючи роботи Ніла Хасевича, дослідники дивуються, як таку тонку роботу він міг виконувати в умовах підпілля. До речі, відомо, що художник мав невеличку школу, де навчав азам графіки, деревориту. Його учні продовжили справу Ніла Хасевича і працювали у підпіллі.
У Рівненському краєзнавчому музеї на широкий загал також представили унікальні гравюри повстанського художника з його підписами, які в Рівне передали з США. Крім того, демонстрували документальну стрічку режисера Михайла Ткачука, якому вдалося зафільмувати людей, котрі безпосередньо зустрічалися з Нілом Хасевичем.
Тим часом на презентацію прийшов чоловік, на подвір'ї батьківської хати якого і знаходилася криївка, де жив художник-повстанець. Він бачив, як Ніл Хасевич працює над гравюрами.
"Моя сім'я жила в селі Сухівці Рівненського району. В нашій хаті була криївка, де жив Ніл Хасевич, - розповідає Анатолій Стацюк. – Я допомагав йому – діставав папір, кальку. А ще постійно були потрібні пера, пензлі. Ніл Хасевич був дуже грамотною людиною і неймовірно майстерним художником. Він створював малюнок на кліше всього за 15-20 хвилин. Повстанці у криївці жили дуже бідно. Пам'ятаю, як матір час від часу передавала їм гладишку молока. А бувало, я наламаю липи та малини, а вона зварить їм такого чаю, цукру тоді не було".
Тоді у Сухівцях було три криївки. А та, яку викопали у хаті сім'ї Стацюків, стала четвертою. Однак на це хтось доніс. Якось вночі у вікно постукали. То був начебто бандерівець-зв'язковий, а насправді переодягнений КДБіст. Тоді йому не відчинили. Але потім хату оточили. Батька, матір та брата Анатолія Стацюка допитували. Кожного окремо. Про криївку начебто проговорилася жінка. Їх сім'ю вивезли до Сибіру. А Ніл Хасевич та двоє охоронців-повстанців живими у руки гебістів не далися. Художник-повстанець загинув 4 березня 1952 року. Йому було 47 років.