Класифікацію поколінь почали вести в ХХ столітті. Кожне покоління має своїх героїв і події, які були вирішальними в той історичний період. Ці герої та події формували історичну пам'ять і світогляд. Для кращого розуміння наведемо короткий перелік поколінь, героїв і ключових подій:
1) 1880 - 1900 роки народження. Втрачене покоління (Гертруда Стайн, Перша світова війна)
2) 1910 - 1925 роки народження. Найвеличніше покоління (Том Броукен, Друга світова війна)
3) 1925 - 1945 роки народження. Мовчазне покоління (Журнал «TIME» Корейська війна, поява рок-музики)
4) 1946 - 1964 роки народження. Покоління Бейбі-буму (газета «New York Times», війна у В'єтнамі, Холодна війна)
5) 1961 - 1981 роки народження. Покоління X (Джейн Деверсон «Буря в пустелі», зародження персональних комп'ютерів)
6) 1982 – 1990 роки народження. Покоління Y (Війна в Іраку, розвиток систем зв'язку і комп'ютерних технологій).
Це тільки дуже приблизна характеристика історичної картини поколінь.
Соціологічний погляд
На порозі 1970-х років Маргарет Мід сформулювала ідею про те, що в певні епохи природний шлях передачі культурних кодів від старших поколінь молодшим може змінитися свого роду рівністю поколінь у цій сфері.
Це ситуації, коли для досягнення життєвого успіху молодь не може спиратися на досвід старших і, навпаки, старші потребують знання молодих і їхнє бачення світу. Старше покоління прислухається до молодшого. До XXI століття ця ідея отримала безліч свідчень на свою підтримку, а в силу того що глобалізації в економічному, політичному і культурному житті поширилися -по всьому світу.
Що ж, власне, змусило попереднє покоління звернутися до більш молодшого. Звісно молодь краще володіє комп'ютером та засобами мобільного зв'язку в порівнянні з поколіннями "батьків" і "дідів" (але ми не можемо однозначно вважати це перевагою). Влада ж залишається в руках старших. І все ж відповідь тут не однозначна. Повсякденні комунікації молоді все більше будуються, як мережеві. Старше покоління теж працює в Інтернеті все активніше (хоча молодь тут домінує), але воно збудоване як структури ієрархічні, що є прямим наслідком освоєння культурних кодів. Якщо визнати, що мережеве суспільство істотно відрізняється від ієрархічно організованого, то з молоддю треба пов'язувати далекосяжні зміни не тільки в технології комунікацій,
а й у самих соціальних конструкціях. Поки що ми бачимо повсякденну практику взаємодії, але в перспективі -- соціальне оновлення структури суспільства.
Нова роль освіти
Власне, коли говорять про виклики глобалізації, ясно, що це стосується насамперед молоді. Звідси випливає нова роль освіти: вона покликана подолати в підростаючих поколіннях негативні наслідки глобалізації в її нинішніх реаліях. В ситуації, коли глобалізація стала основним фактором нестійкого розвитку і все більше робить звичним абсурд, що відбувається, коли світ стає все більш невизначеним і непередбачуваним, освіта покликана стати засобом порятунку. Вона повинно носити "попереджуючий, превентивний характер, сприяти конструюванню і будівництву нової реальності...
Соціокультурні цінності молоді
Будь яка вікова група має свої цінності, саме через них формується світобачення, ідеали та прагнення. Так і в мого покоління є свої цінності.
Соціально-культурні орієнтації в більшій мірі залежать від конкретних суспільно-історичних умов. Представники молоді - носії тих ідей (деструктивних або конструктивних),
які дуже чітко сигналізують про суспільні проблеми, що вимагають негайного рішення.
Для представників мого покоління важливі людські якості, які вони звели в ранг цінностей - щирість, доброта, чесність. Як не дивно, кар’єра також має велике значення для інтелектуального прошарку молоді. Решта відносять до списку своїх цінностей самореалізацію і творчість, любов та сім'ю. Гроші є одною з найнеоднозначніших соціокультурних цінностей. Всі їх прагнуть, але майже ніхто не зазначає їх як основну цінніть. Звісно поняття «спілкування» і «дружба» також є одніми з основних цінностей. Але зараз ці поняття трансформуються, видозмінюються та інтегруються в мережу Інтернет. Соціальні мережі зараз мають значний вплив на молоде покоління. Значна частина комунікацій переміщаються в цифровий світ, інколи навіть заміняючи живе спілкування. Здоровя та знання зараз мало хвилюють молодих.
Відчуття субкультурного рабства
Досить вийти сьогодні на вулицю, і ми побачимо безліч альтернативної молоді, яка зовсім не схожа на вчорашніх людей. Але, окремо Паші, Саші і Даші як і раніше не існують.
Паша пофарбував волосся в чорний колір, пустив чуб на одне око і пофарбував нігті чорним лаком. Паша - емо-бой. Саша ходить в шкіряному плащі, маже обличчя пудрою до мертвотно-білого і говорить про смерть. Саша - готичний хлопчик. У Даші широкі штани, кепка, ланцюги та танці спіраллю. Даша - репер. Що ж виходить? Начебто є вибір. Але з іншого боку, і Паша, і Саша, і Даша всього лише представники своїх колективів, субкультур, усередині яких колективізм не менший, ніж у спаплюженій радянській людини. Виходить симулятор альтернативи, колективний індивідуалізм, однакова різниця, сірість, замаскована під веселку в субкультурному танці. Індивідуалізм - це абсолютна унікальність. І цього не треба боятися. До цього потрібно прагнути в рамках процесу за свободу. Якщо ти відрізняєшся від більшості, то вже тільки це дозволяє тобі казати, що ти правий.
Таким я бачу своє покоління. Можливо це лише перехідний період і через десять років все кардинально зміниться. Але сьогодні…
Зміна ракурсу
Цей текст писався влітку 2013 року. Викладач курсу, професор Ярослав Грицак, вивчав нас ,
молодих, бо вважав, що саме ми можемо щось змінити у цій країні. Він хотів знати які ми, чи є у нас цінності, на що ми здатні. Тоді ми самі не знали на що ми здатні.Здається, я непогано склав йому іспит…. А восени того року студенти вищого навчального закладу, у якому я навчався, Українського Католицького Університету першими в Україні вийшли на львівський Майдан. І почався новий відлік часу.
Сьогодні в Україні йде війна… І картинка радикально змінилася. Паша, одягнув форму кольору хакі, Даша пройшла курси Червоного Хреста і допомагає пораненим у добровольчих батальонах, а Саша… Саша живе у своєму готичному світі несправжньої смерті і ніби не помічає, як реальна смерть увійшла у його дім
За ці два роки, патріотизм, який у шкалі цінностей молоді зразка 2013 року займав п’яту позицію, впевнено перемістився на першу. І ми, попри весь свій індивідуалізм, зрозуміли, що у нас є наша Україна, яку треба любити і захищати. За неї загинув на київському Майдані наш викладач Богдан Сольчаник. Із любові до своєї країни наші хлопчики та дівчатка у найстрашніші дні стояли у Києві на Інститутській і вірили, що у настануть в Україні нові часи. І настали ті нові часи… Тут можна багато ще написати, але я, як і мій викладач олдскульний Ярослав Грицак, як і поет Евгенія Більченко, як і багато інших, хороших людей віримо, що молоді змінять цю країну.
Василь Келеберда,
представник покоління Y
