Тож чого прагнули і що цінували українці у добу пізнього Середньовіччя? Відповідь на це питання намагались знайти журналісти проекту «Історична правда з Вахтангом Кіпіані» (щочетверга о22:00 та щонеділі о 23:00 на телеканалі ZIK).
Найчастіше письменництво середньовіччя і ранньомодерних часів розповідало про актуальні тоді релігійні дилеми. Навіть зʼявився жанр полемічної літератури, у якому виступали як польські літератори, які обстоювали ідею зверхності Риму, так і ті, хто сповідував традиційну орієнтацію на Візантію. Та попри таку словесну боротьбу між католицькою і православною традиціями, ці видання уже були просвітницькими, із чіткою проукраїнською позицією.
«У текстах окреслюється нова соціокультурна ідентичність – русин, за якою сьогодні ми можемо говорити про проукраїнську ідентичність», – наголошує літературознавець Дмитро Дроздовський.
Окрім того, суттєвого розвитку українська література досягла із створенням Успенським братством власної друкарні. Ця установа щороку видавала по кілька церковних і навчальних видань.
У ХVІ столітті в Україні активно зароджуються братські та лаврські школи,
виникає Києво-Могилянська академія, яка була осередком знавців красного письменства. Учні повноцінно володіли словом і читали усі доступні античні твори. Окрім них такий доступ до літератури мали ще тільки багаті українці.
«Якщо проаналізувати інвентарі бібліотек львівських міщан ХVI-XVII століть, то бачимо там твори Фукідіда, Цезаря, античних географів чи істориків – тих, хто творив канон гуманізму», – наголошує директор наукової бібліотеки ЛНУ ім. і франка Василь Кметь.
Тож у Москві за таку освіченість українців вважали не «братнім народом», а навпаки – іноземцями.
«Тоді діяли світські закони, у яких було прописано, наприклад, при бесіді не тримати руки позаду себе, або ж не перебирати пальцями так, наче гримиш у бубон», – наголошує кобзар Тарас Компаніченко.
Окрім навчання, львівʼяни любили і погуляти, тож часто влаштовували бали та фестивалі, на яких щороку збирались cотні глядачів. Вулицями ходили переодягнені актори на ходулях і пародіювали тодішніх очільників міста. Це все, навіть, супроводжувалось своєрідними спецефектами.
«Знаєте, що таке «кошики у вулканах»? Брали металеві скриньки і в серединy насипали вугілля. Коли скринькою сильно вдарити, робилися феєрверки», – розповідає доктор історичних наук, доцент кафедри візантиністки та середніх віків ЛНУ ім. І. Франка Ігор Лильо.
Більше про найяскравіші сторінки життя українців в епоху пізнього середньовіччя та силу тогочасного мистецтва – уже цього четверга в «Історичній правді з Вахтангом Кіпіані», о 22:00, на телеканалі ZIK.
