В багатьох виразно негативних речах можна знайти хоч якийсь позитив.
Такий позитив присутній і в останній навалі мігрантів на країни ЄС. Він полягає у резонансності цього явища. Інструменти лібералістичної цензури нарешті дали збій, і принаймні окремі сегменти європейських суспільств сколихнулися від того, що процес заміщення корінних європейців представниками інших народів і рас виявився невід'ємним від болісних ексцесів.
Позитивні зрушення можна спостерігати навіть в Україні. Протягом останніх років значний відсоток українства болісно реагував на інформаційні повідомлення, що хоч якось кидали тінь на країни Заходу. Байдуже, про що йшлося — про міграцію, гомодиктатуру, жорстокість поліції.
Патріотично налаштований, але наївний український обиватель неодмінно бачив у цих повідомленнях “руку Москви”, “кремлівську пропаганду”, “скрепы”. У сформованій євроінтеграційною пропагандою парадигмі просто не було місця для “поганого Заходу” (поганими могли бути лиш західні націоналісти, котрі, як відомо, “усі продалися Путіну”).
Зараз ситуація стала дещо кращою, і повідомлення про безчинства мігрантів викликають значно менше скепсису, ніж раніше. Деякі українці все ж таки зраділи, що мешкають не в Німеччині або Франції, а в Україні, і навіть змінили свою думку щодо вступу України до ЄС.