Життя поміж двох кордонів - з одного боку Росія, з іншого - територія непідконтрольна Україні. Між двома вогнями опинилися жителі села Сизе на Луганщині . Навіть удень там чути вибухи. У городах купа мін, а світло ввечері люди вмикають лише при щільно затулених вікнах, йдеться в ТСН.16.45 .
Сюди не ходить жоден транспорт і до цивілізації звідси буквально 20 кілометрів. Зараз снаряди до них не долітають. Українські військові, що стоять неподалік, підозрюють - це тренуються бойовики на полігоні. Він усього за кілька кілометрів звідси. Місцеві ходить лише по дорозі. Зайвий крок на узбіччя може стати фатальним.
Навпроти будинку пані Валентини табличка "міни". Каже, навіть в свій город боїться заходити. За річкою Сіверський Донець територія вже непідконтрольна Україні. В будинку вибуховою хвилею не раз вибивало шибки. Те, що пережила каже, словами не передати.
Біля погреба зібрані речі - раптом знову доведеться ховатись. На вікнах ковдри, тільки з щільно затуленими шибками тут вмикають світло.
"Нам так говорили, щоб не було спокуси вистрілити у вікно", - розповідає жінка.
В селі всього з десяток хат, тай ті без скла. Виживають завдяки гуманітарці .
А у сусідньому селі Валуйске розвозять вугілля малозабезпеченим родинам. В хаті в одній кімнаті туляться подружжя та їхніх четверо дітей. Микола інвалід 2 групи, ніде не працює. Дружина в декреті.
Чоловік свого сина знову вчить говорити. Після того, як біля їхнього будинку розірвався снаряд, хлопчик перестав говорити. Тепер, аби вночі діти не чули стрілянини, вони сплять під звуки радіо.