Суспільство

Модістки творили народний костюм

18 лют•Gazeta.ua

За умов повоєнного дефіциту тканин і фурнітури, послуги кравців були чи не єдиною можливістю для селян недорого оновити свій гардероб. Повідомляє журнал "Етнографія".

Майстрині, які за власним покликанням (або ж за спеціально отриманою освітою) займалися пошиттям одягу для представників сільської громади, масово з'явилися в 50-х рр. ХХ ст. На Східному Поділлі таких жінок називали "модістка", "вчена швея". Пошиття одягу на замовлення могло бути як основним їхнім заняттям, так і солідним у важкі часи підробітком. Зазвичай до їхніх послуг зверталися задля пошиття кращого одягу, ніж той, що його могла самотужки виготовити пересічна жінка-селянка.

"Модістка" переважно спеціалізувалась на пошитті одягу для жінок. Замовляли їм також і дитячий одяг: суконьки, сорочки, штани, білизну. Отже, набір виробів, які могла запропонувати кравчиня, був досить широким. За сприятливих умов, він міг покрити базові потреби сільської громади у вбранні.

Дівчата, які вміли шити на швейній машинці, вважалися "завидними нареченими". Загалом жінки, які шили одяг для громади, були дуже шанованими в сільському середовищі. Особливою повагою користувалися ті з них, які здобули спеціалізовану освіту.

В умовах повоєнного дефіциту, деінде модістки перебирали на себе функцію забезпечення одягом для знакових у селянському середовищі життєвих подій, а також основних календарних свят.

Виготовлення одягу на замовлення у спеціалістів стало чи не єдиним способом оновити бідний селянський гардероб, а тому навіть консервативне старше покоління не мало заперечень до їхньої роботи. Сільські кравці та "модістки" відіграли велику роль у трансформації українського народного костюма, адже завдяки їхній майстерності у нього вносилися нові елементи та фасони

Читайте ще