«А чи не можна взяти все це – і до Львова? А в Харків? А до Києва?» Такі питання до кураторів глядачі задавали на виставці «Українській зріз. ПереТВОРЕННЯ» у польському Вроцлаві на початку квітня. Відповіді звучали, але такі, що швидко з’ясувалося – не можна.
Шість поверхів вроцлавської Кам'яниці з українським мистецтвом, створеним в останні пару років художниками з усіх регіонів країни, - це найсвіжіший, найчесніший і найкривавіший зріз нашого життя з усіх, що доводилося бачити.
Дякуємо кураторам, які орієнтувалися не так на тренди в contemporary art, не на популярність художників, а на їх здатність відображати реальність практично в режимі онлайн.
Вийшло різноманітно. З двома наскрізними темами: земля у всіх сенсах слова і насильство над сучасною людиною, яке щодня здійснюють медіа. Головна інтонація – вистражданий оптимізм. Погляд – зверху, трошки з космосу, що дозволяє розглянути вихід в кожному метафоричному земному лабіринті.
Голосніше за всіх прозвучали імена визнаних майстрів, починаючи з метра графіки Павла Макова та закінчуючи живописними полотнами Олександра Ройтбурда.
Що не завадило дебютантам в арт-жанрах зайняти своє місце і наробити свого молодого галасу.
Було як ніколи цікаво, що саме скажуть глядачі, особливо поляки, позбавлені погляду на мистецтво з виру драматичних подій новітньої історії України.
Мій ТОП-5 складено з урахуванням їх думок. Як тільки у об'єкта збиралося більше п'яти глядачів, я підходила з диктофоном, записувала репліки і ставила запитання. Нижче – відповіді в стислому до ключових слів вигляді і самі роботи.
На той підступний випадок, якщо в Київ вони доїдуть нескоро. Проте у Вроцлаві вони виставлені до 1 червня.
ЗЕМЛЯ МАКОВА
Що:
Il fondamento, частина проекту. Графіка, інсталяція. Метал бетон, 2014-2015
Хто:
«Павло Маков – найбільш український художник з усіх, яких я знаю. Для мене він - втілення національного духу, всього набільш характерного в мистецтві країни».
Рафал Козинський, арт-куратор, співкуратор «Місяця Львова» у Вроцлаві.
Що люди кажуть:
коробочки, мурашник, погляд з боку, вирватися з хаосу, космос, є межа, все закінчується, з висоти пташиного польоту, складне – просте, точка відліку, геніально,
об'ємна графіка, прикольно, гра в будиночки, земля осипається, є вихід
ТІЛО В ДІЛО
Що:
Tolerated Violence, медіа-інсталяція
Хто:
«Сергій Петлюк родом з Івано-Франківська, живе у Львові. Досліджує, як сам каже, взаємодію людської психології і міської фізіології, громадські почуття і індивідуальну емпатію».
Біба Шульц, мистецтвознавець, історик мистецтва
Що люди кажуть:
тіло, людина, місто, живий пейзаж, межа розуміння, ментальні кордони, противно дивитися, проектор, монітор, дивні звуки, пупок, пухкий живіт, стереотипи, свідомість, що тут українського, європейський погляд, у нас немає медіа-арту, хто це стогне
КОЛОРАДСЬКИЙ КОЛОРИТ
Що:
«Бройлер», акрил, полотно.
Хто:
Микола Маценко - «представник народу, який біжить по перону в гостро немодних анахронічних шароварах і наздоганяє поїзд з народами, які вже самоідентифікувалися».
Микола Маценко, художник, «певною мірою, культуролог, дослідник культурних шарів», які лежать під ним
Що люди кажуть:
світовий контекст, мальовничий стьоб, цікава самоідентифікація, з дуба впав, з джунглів вийшов, в своєму городі, копати, європейський контекст,
культурний шар, розвиток традицій, переосмислення спадщини, почуття гумору
НА ДНІ З ВЛАДОЮ
Що:
«Київський щоденник». Акварель, кулькова ручка. 2013-2015
Хто:
Влада Ралко - «вона говорить про землю, медіа-насильство і про Крим. Роботу, де ниряльщіца стрибає в море поораного бруду, я сприймаю в цьому контексті».
Влодко Кауфман, художник, співкуратор виставки «Український зріз. ПереТВОРЕННЯ»
Що люди кажуть:
тілесність, агресія, рожевий колір, автопортрет, жах-жах, «расчленьонка», гарний живопис, швидкий жанр, жорстокий щоденник, відмінна форма, все змінюється, кулькова ручка, лист А4, є щось азіатське, що все це означає
СВІЖІ «РАНИ»
Що:
Медіа-інсталяція, що складається з відео- та аудіочастин. Відео крупним планом демонструє дерева, що пошкоджені обстрілами. В аудіо звучить тиша, яка панує в лісі після бою.
Хто:
Юрко Вовкогон - «народився в Печеніжині на Івано-Франківщині, не має художньої освіти. Учасник і один із засновників Театру Імпровізованою Провокації і Абсурду і Ордена Сакральної Містерії. Коррдінатор фестивалів і прес-секретар Мистецького об'єднання «Дзиґа» (Львів). Воїн Добровольчого Українського Корпусу Правий Сектор»
З каталогу до виставки «Український зріз. ПереТВОРЕННЯ».
Що люди кажуть:
пронизливо, дерева плачуть, рвані рани, пробирає до сліз, загострене почуття життя, тихо як на війні, дуже страшно, ми за мир
