У Насалика з'явилася людина, яка прекрасно знайома з тіньовими схемами вуглепромуДопоки ЗМІ сватали на посаду заступника міністра енергетики та вугільно ї промисловості вихідця з Луганщини Юрія Зюкова, який ледь відмахався від чутків про роботу на "ЛНР", у міністерстві пригледіли собі нового кандидата.
Заступником таки став Станіслав Толчин - відомий донецький епатажний персонаж, зліт кар'єри якого пов'язують з колишнім його керівником Сергієм Тулубом.
Толчин був собі звичайним директором макіївського заводу залізобетонних виробів, але аж раптом у 2006 році очолив ДП "Макіїввугілля", яке на той момент видобувало найбільш ліквідні марки вугілля для енергетики та коксохімічної промисловості.
Вугільним генералом він був шість років протягом яких ЗМІ, профлідери та експерти його звинувачували в участі у корупційних схемах Тулуба, а, мовляв, вливання державних коштів в підприємство - лише щит для відведення очей обивателів.
Відносний зліт Макіїввугілля збігся зі становленням сім'ї Віктора Януковича в масштабах країни. І фінансові потоки перейшли спочатку під контроль Юрія Іванющенка,
потім до цього бізнесу приєднався Олександр Янукович, витіснивши в результаті найближчого партнера "сім'ї".
Схеми заробітку на довоєнному державному вуглепромі використовувалися найрізноманітніші. Від звичних кишенькових тендерів, коли обладнання та витратні матеріали поставляються за завищеними цінами, до гри "в наперстки" з вартістю видобутого енергетичного вугілля, після чого в справу вступала електрогенерація, і кінцеві бенефіціари отримували прибуток при зовнішньої законності всіх операцій.
Особливою фішкою "Макіїввугілля" періоду Толчина і Олександра Януковича стало "відмивання" вугілля, видобутого в копанках, на цьому ДП. Тобто продукція кримінальних "дірок" за документами, а то і фізично, заводилася на "Макіїввугілля", потім йшла споживачеві. А всі витрати, від корупційних, до прямих, пов'язаних з розвитком реального шахтної видобутку, покривалися за рахунок держбюджету.
Цілком можливо, що епатажний Толчин в цей час грав корисну роль: на відміну від "генералів" радянського зразка, які не люблять популярності, він вкладався в рекламу досягнень "Макіїввугілля".
Білборди з черговими здобутими мільйонами тонн розвішувалися не тільки у Макіївці, але і у Донецьку, на яких Толчин не соромився демонструвати всі свої шахтарські ордена.
20 січня 2011 року "Макіїввугілля" несподівано виявилося в топі всіх стрічок новин. У місті пролунали три вибухи, один з яких пошкодив фасад офісу держпыдприэмства. Тоді влада назвала те, що сталося терактом, його організатори, нібито, вимагали 4 млн эвро, або продовжать вибухи але вже з жертвами. У підсумку знайшли навіть "винних".
Але у 2011 році результати медіа-зусиль Толчина відправила на смітник аварія на шахті Бажанова.
29 липня впав 70-метровий копр скіпового ствола шахти, загинули 11 людей. Тобто бетонна конструкція заввишки з багатоповерхівку, в якій розташоване обладнання для підйому/спуску вантажів в шахту, була зношена настільки, що просто рухнула без будь-яких додаткових впливів, поховавши під собою майже весь обслуговуючий персонал і випадкових надземних робітників.
Держкомісія тоді завила, що звалився копр з невідомих причин, але паралельно поширювалася інформація, що подібні аварії в Україні можуть статися чи не на кожній шахті:
споруди старі, їх зміцненням ні хто не займався, чекай "копропада".
Проте, Толчин залишився на посаді. Однак в 2011 році прокуратура Донецької області порушила кримінальну справу, а КРУ назвало і прізвище Толчина. Фінінспектори "накопали" в "Макіїввугіллі"незаконних доходів від реалізації без ліцензій на видобуток корисних копалин на 1 млрд 45 млн грн. Збитки держбюджету оцінили в 117,5 млн, ДП "Макіїввугілля" - 312,3 млн, збитки працівників - 46,1 млн. грн.
Після чого Толчин залг на дно, офіційно його кар'єра в компанії закінчилася у 2012 році, а потім він близько 3-х місяців пропрацював начальником управління інвестиційно-інноваційної політики, підприємництва та зовнішніх зносин Черкаської ОДА.
Згодом у ЗМІ повідомлялося, що він був змушений переховуватися, у цей період Толчина помітили в Ізраїлі.
Як би там не було, в 2013 році він сплив на посаді Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету, де пропрацював до 2015 року. Але і тут нарвався на скандал. Центр протидії корупції звинуватив його в затягуванні розгляду справ за фактами корупції.
Зокрема, на "Укрпошті" і в Держуправлінні справами.
"Целыйгенерал" Толчин добре відомий через свій розкішний стиль життя "пабагатому". Під час перебування на держслужбі, його неодноразово бачили за кермом люксових автомобілів Ferrari, Maserati, Bentley, Mersedes S-класу, Range Rover, Hummer.
На такій Maserati він їздив на роботу в Антимонопольний комітет, маючи зарплату 6 тис. гривень.
А проживає він в елітних будинках під Києвом.
Згідно з декларацією Толчина за 2014 рік, загальна сума його доходу склала лише трохи більше 111 тис. грн, а членів сім'ї - 890 тис. грн.
Як зазначає "Радіо Свобода", міністр енергетики на вугільної промисловості Ігор Насалик відмовився коментувати таке призначення, пояснивши, що він зараз за кордоном. А Толчин поклав трубку, почувши питання журналістів про його призначення.
З огляду на все вищеперераховане у Міненерго з'явилася людина, яка, напевно, прекрасно знайома з тіньовими схемами вуглепрому, профільним бізнесом родини Януковича і сателітів, та є учасником корупційних скандалів, і побічно винна у одній з найдивніших шахтних аварій.
Для чого таке призначення потрібно Кабміну?
Варіантів маса, але головними вимальовуються наступні: або Толчин зливає всі згадані схеми, і держава бореться за чистоту фінансів державно вуглепрому, або ці самі схеми хтось захотів очолити руками перевіреного кадру. Аж до чергового нарощування держпідтримки шахтам і поставок вугілля з копанок.
На території "Л-ДНР" копанки працюють, як і раніше, і добувають ті самі марки вугілля, дефіцитом яких, а значить і колапсом електроенергетики, українців лякають всі роки війни.