За новими правилами Міносвіти, цього навчального року шкільні оцінки стануть таємницею -- між учителем та учнем, пише газета "Експрес". "Іванчук -- "два", Ковальчук -- "сім", Нестеренко -- "дванадцять", молодець!" Такого на уроці ви більше не почуєте. Як і не дізнаєтесь на батьківських зборах, як вчиться ваша дитина у порівнянні з її однокласниками.Серед інновацій, запроваджених міністерством освіти та науки -- таємниця шкільної оцінки. Ідея не нова, адже таке правило діє в більшості європейських країн. Але чи прийнятна ця практика в наших школах? Освітні експерти мають різні думки з цього приводу.Одні вважають, що таємниця оцінки є ознакою і нормою цивілізованого суспільства, інші порівнюють її із зарплатою у конверті і вбачають у нововведенні відчинені двері до зловживання і корупції. І з тими, і з іншими важко не погодитись. А отже, є над чим замислитись.Ми обговорювали проблему з Тетяною Бреславською, старшим учителем-біологом із 36-річним стажем ЗОШ №3 м. Калуша, Юліаною Стрончак, експертом Центру соцiального монiторингу, та Людмилою Удальцовою, членом Асоціації практикуючих психологів і психотерапевтів України.
-- Чому вдались до такої практики і що позитивного, на вашу думку, має принести таємне оцінювання українській школі?Л. Удальцова:-- Я вважаю, це величезний крок уперед в нашій освіті. Усі знають, що негарно допитуватись людину про суму її зарплати або розпитувати про діагноз, якщо це стосується здоров'я. Але ніхто не замислювався до цього часу, що шкільна оцінка -- це якраз і є своєрідна діагностика знань, або "зарплата" учня у балах. Уявіть, як почувалися діти, які отримували нижчі бали, ніж їхні однокласники. Осообливо ті, хто старався з усіх сил -- але не міг. Це ж сильна психологічна травма: "я не такий розумний як інші", "я не зможу", "у мене не вийде"... Не дивно, що і в дорослому житті таким людям важко налаштуватись на успіх -- вони апріорі вважають себе гіршими за інших.Коли ми говоримо дитині при всіх про її невдачі, ми демонструємо зневагу. Ми привчаємо її, що це нормально -- коли тебе бачать наскрізь оточуючі. А має бути інакше: людину треба виховувати з думкою, що ніхто і ніколи не може знати про неї щось таке, чого вона не хоче, чим вона не готова ділитися.
Так є скрізь у цивілізованому світі. Німецькі чи французські мами заходять на сайт школи, вводять пароль і в окремому файлі, який бачать тільки вони, знайомляться з балами своїх дітей. А у нас вивішують списки учнів за рейтингом ще й у деяких школах примудряються чорним фломастером виділити "аутсайдерів". Це без перебільшення злочин проти дитинства, проти гуманності, це елементарне совкове варварство. Дякувати Богові, що ми нарешті позбулися його.Ю. Стрончак:-- Безперечно, що людина завжди потребує оцінки своїх дій. Але повірте, що не у дитячому віці і не так, щоб це знали всі довкола. Щоб слухати глум однокласників. Щоб вислуховати мамині докори після батьківських зборів. Погодьтеся, що оцінки -- як високі, так і низькі, можуть вплинути на нас дуже негативно. Якщо всі довкола знають, що ти розумничка і відмінниця -- тобі страшно зробити нестандартний крок, бо соромно. Якщо всі звикли, що ти вчишся погано, то навіщо старатися і щось комусь доводити -- твій маленький успіх все одно ніхто не побачить. Відтак, кожен учень має свій бал, відомий усiм, і пiдсвiдомо дотримується його.
Тому таємницю оцінок я вважаю революційним кроком для нашої школи. Ті приватні українські школи, які давно доторимувалися цього правила, добре знають, наскільки нова практика є корисною.-- А чи є моменти, які вас насторожують?Т. Бреславська:-- Знаєте, ніхто вже давно не ганьбить учнів на батьківських зборах, ми просто виписуємо оцінки на листочку і роздаємо... Як учитель-практик я вже бачу проблеми, які очікують на мене з нового навчального року після нововведення.Так, я можу погодитись із тим, що не потрібно розголошувати оцінки за письмові роботи. Але, наприклад, мій предмет -- біологія -- потребує і усних відповідей учнів. Це якраз той випадок, коли лише за тестовими завданнями і лабораторними роботами учитель не може об'єктивно оцінити учня.Розповім, щоб ви зрозуміли краще, як у мене на уроці відбувається усне опитування. Я викликаю учня до дошки, він розказує матеріал. Однокласники уважно слухають, бо в кінці розповіді вони будуть давати рецензію на відповідь, щось додавати, виправляти. І по завершенні я запитую учня, який відповідав біля дошки: "Як ти оцінюєш свою відповідь?
Скільки балів ти сьогодні заробив?" Після того, як дитина себе сама оцінює, її оцінюють інші учні. Буває, ми сперечаємось, дискутуємо, але в результаті всі разом виводимо оцінку. Це, по-вашому, погано і не чесно? Більш того, учні, які доповнювали і рецензували відповідь, теж отримують свій бал. Як результат, я маю уважну аудиторію, я вчу дітей не лише біології, а й думати, аналізувати, відстоювати свою думку, бути об'єктивними. Це дуже важливо для їхнього віку, щоб потім мали досвід у дорослому житті. Я врешті-решт даю змогу тим, хто погано вивчив тему, ще раз її прослухати і закріпити матеріал. Це погано? А що я матиму тепер? Поговоримо, послухаємо, а потім я тихесенько, на вушко скажу учневі його бал, бо мушу зберігати інтригу? Якось не дуже чесно... І врешті, як дитина може об'єктивно оцінити свої знання у порівнянні із знаннями інших учнів, якщо оцінка кожного -- секрет за сімома печатками?Але найбільшою бідою, на мою думку, є те, що таємниця оцінки є величезним лазом для зловживань. Хай вибачать менi колеги, але всі ми знаємо: є не лише безвідповідальні учні,
але трапляються і нечесні вчителі. Ну яка проблема ставити високі бали якомусь неуку, чий татусь або матуся є місцевим князьком або просто "прихильним до школи" добродієм? Ніхто ж не дізнається! Так, діти бачать, що цей однокласник нічого не тямить у предметах. Проте, ніхто ж не знає, що там у нього у щоденнику, класному журналі, а потім -- атестаті. І звідки золота медаль узялася -- теж не дивина, бо може він і справді всі письмові роботи на 12 балів писав. Я думаю, що відсутність таємниці оцінювання у наших реаліях -- це той елемент гласності, від якого не можна відмовлятись. А таємну оцінку я б порівняла із "зарплатою у конверті".І ще одне. Якщо оцінка -- це не так вже й важливо, а головне -- знання і психологічний комфорт у школі, то чому ж тоді роботу педагогів оцінюють власне за балами їхніх учнів? Чому на педрадах, зборах нам відкрито оголошують рейтинги і прилюдно розповідають, якашкола, який учитель хороший, а який -- поганий? Про це чомусь у високих кабінетах ніхто не подумав...Ірина ЛЬВОВА
