Про це пише американський журналіст, колишній військовий, який перебував на військовій службі в Афганістані, Адріан Боненбергер у своїй колонці на сайті NV.ua
«У США, моїй рідній країні, багато хто з дитинства вважає Україну частиною Росії, називаючи її The Ukraine. Якщо чиїсь бабуся або дідусь родом з Києва чи Одеси, на питання про національність вони відповідають «росіянин». Україна – лише виноска у західних підручниках з історії, складова частина різноманітних імперій. Можливо, саме тому більшості жителів Заходу, які приїжджають в Україну, не вдається зрозуміти її культуру. Вони не бачать українську революцію в правильному контексті, дивляться на неї крізь криву лінзу», – пише він.
За його словами, західні європейці й американці часто повторюють тези російської пропаганди: «Українська – штучна мова, Україна – несправжня країна». По-друге, вони нерідко роблять щодо жителів Східної Європи такі заяви, котрі інакше як расистськими не назвеш. Особливо це помітно в дискусіях про корупцію і про те, як Україна цінує людське життя і ставиться до мирних жителів.
«Можливо,
саме тому багато іноземців, приїжджаючи в Україну, відчувають, що мають право повчати українців», – зазначає Адріан Боненбергер.
На його думку, українці звикли до такого невігластва і готові розповідати про те, наскільки історія їхньої країни відрізняється від російської. Українці поважають давнє відчуття братерства з іншими європейцями, на яких вони схожі як у фізичному плані, так і в культурному – це нагадує їм про те, що Росія – лише недавня сторінка української історії, і переконує, що антипатія до асоціації з Росією обґрунтована. По суті, вони так хочуть догодити західним європейцям, що забувають про важливе, якщо не про принципово важливому, історичний факт: в ХХ столітті Європа їх кинула. Один раз, якщо згадати, як після Першої світової війни Британія, Франція і Америка не захистили Україну від радянської Червоної армії. Двічі, якщо згадати, чим закінчилася Друга світова. Тричі, якщо врахувати Будапештський меморандум – а його потрібно врахувати. Його абсолютно точно варто врахувати.
«Українці не звикли справді вірити, ніби у них є моральна перевага.
Вони так звикли бути «молодшими братами» для росіян, антисемітами – для тих єврейських біженців, які пам’ятають лише про те, що робили зустрінуті ними українці в концтаборах, або фαшиcτами – для деяких європейців, які переносять на всю націю дії окремих українців під час Другої світової, що у них розвинувся грандіозний комплекс неповноцінності. Він настільки могутній і глибокий, що українці не усвідомлюють, що насправді вони у своєму праві – що вони, як Ізраїль, можуть занести історію над головами європейців і американців, які живуть в комфорті та безпеці й охоче критикують Україну», – зазначає американський журналіст.
Він додає, що західні європейці й американці, яким ніколи не доводилось боротися з залізною завісою, навіть не знають, від чого їх захистили страждання України. «Вони перебувають у щасливому невіданні. Тому наступного разу, коли американець чи житель Західної Європи вирішить прочитати українцям лекцію про те, які рішення зараз приймає Україна, українцям не варто виправдовуватися, краще просто сказати: «Ну, якщо б ви не кинули нас тричі у ХХ столітті, може, у нас і не було б цих проблем. Овва, до речі, що саме ви для нас зробили останнім часом? Нічого? Красно дякуємо. Що ви там казали? Продовжуйте, ми вас уважно слухаємо», – пише він.
