Завдяки їхнім зусиллям наприкінці серпня перші 9 земських шкіл Лохвицького повіту отримали статус пам’яток архітектури місцевого значення Організатори на цьому не зупиняються і планують обміряти ще близько 40 шкіл і виготовити на них облікову документацію.
Школи в національному стилі, створені за проектом Опанаса Сластіона, з’явилися у селах Лохвицького повіту у 1909-1910 роках. Вони мали шестикутні вікна, цегляне оздоблення у вигляді полтавської мережки та вишивки з альбомів Олени Пчілки, імпозантні вежі зі шпилями, які видно здаля, та розкладні дерев’яні перегородки, що у разі потреби об’єднували класи між собою в одну велику залу.
З 1971 року дослідженням цих шкіл займався полтавський мистецтвознавець Віталій Ханко. За його словами, після Другої світової війни ці школи перетворювали в їдальні, гуртожитки, контори колгоспів або крамниці. Дослідник дуже радіє, що тепер ці школи відновлюють. Про це повідомили «Полтавські телевізійні новини».
Активісти проекту «Школи Лохвицького земства» ще навесні взялися за дослідницьку, просвітницьку та інформаційну роботу.
Вони організовують толоки у тих будівлях, які вціліли, не лише для того, щоб навести там лад, а й привернути до них увагу громадськості. Така толока відбулася у Харсіцькій земській школі Лохвицького повіту, що з 1912 року майже не змінилась. Лише дах і дерев’яна башта аварійні. Нині тут складські приміщення та шкільна бібліотека. Директор Кізлівської школи Микола Івашина вважає, що на теренах колишнього Лохвицького повіту можна зробити музей земської освіти початку 20 ст.: поставити ті самі дерев’яні парти, зробити те саме приміщення, де жили вчителі, стилізувати його. Адже це дійсно пам’ятка всеукраїнського значення.
На толоці у Харсіках влаштували фотовиставку всіх земських шкіл. «Для толоки в Харсіках ми надрукували 51 фотографію шкіл Сластіона. Не всі, але майже. Нам залишилося перевірити 3 пункти. Ми це зробимо», – написала Ольга Герасим’юк на своїй сторінці у Фейсбуці. Вона разом зі своїм земляком, міністром аграрної політики та продовольства Тарасом Кутовим урочисто відкрила встановлену охоронну табличку на Харсіцькій школі. Ольга Герасим’юк повідомила,
що в Харсіки на толоку приїхав з Полтави Віталій Ханко, який досліджував Сластіонові школи багато років, рятував їхні сліди від забуття й не сподівався вже, що це оживе, а не залишиться в його архівах. Вона подякувала пану Віталію «за його вірність і безкорисливу роботу життя – просто збирати кожну пожовклу сторінку, записувати кожне слово, вірити, що хтось колись прийде й знайде то все. І запанує в своїм краю».
Порятунком ще однієї земської школи у селі Христанівка Лохвицького району займається родина Оксани Олійник, які переїхали сюди зі столиці. На толоку у Харсіки родина Олійників привезла театр тіней і показала виставу «Як Квітка чортів зустріла», в якій символічно обіграли проблему руйнування столітніх будівель.
Колись у Харсіках вирувало життя, звідусіль йшли діти до школи, вчителі. Завжди було гамірно – збори, конкурси, змагання. Тепер у цьому куточку, який був колись надзвичайно веселий і щасливий, активісти намагаються повернути його колишню славу. Їхній приклад наслідують громади на території інших земських шкіл і влаштовують там толоки.
