Нещодавно Україна відсвяткувала 25-у річницю своєї Незалежності, а наша сусідка по кордону – Словаччина – 1 вересня відзначала свій День Конституції. Україна та Словаччина – майже однолітки, але досягнення в них різні. Словаччина: член НАТО, ЕС, єдиної європейської монетарної системи, член Шенгенського простору, наразі Головує в Раді Європейського Союзу. Словацька економіка в останні роки демонструє найвищі серед країн ЄС темпи зростання, зниження безробіття, збільшення обсягу залучення інвестицій. Україна: отримавши державність і наразі відстоюючи її кров’ю своїх синів, не має стабільності і достатньої визначеності в політичному житті, процес реформування державного та суспільного життя фактично набув перманентного характеру. Можливо нам варто уважніше придивитися до набутого маленькою Словаччиною євроінтеграційного досвіду? Тому ми і попросили радника при Дирекції Національного Інституту стратегічних досліджень СВІТЛАНУ МІТРЯЄВУ проаналізувати сучасний стан українсько-словацьких взаємовідносин – Світлано Іванівно, які тенденції прослідковуються в українсько-словацьких відносинах за останній період?
– Зазначу одразу, що Словаччина бачить Україну своїм стратегічним партнером, підтримує її проєвропейський напрямок розвитку і введення безвізового режиму між Україною та ЄС. Передусім вражає інтенсивність двосторонніх контактів за останній період на найвищому рівні. Словацькі оглядачі називають Україну найчастішою дестинацією високопосадовців своєї країни. Міністр закордонних справ та європейських питань Словацької Республіки Мірослав Лайчак здійснив декілька візитів, зустрічаючись із Президентом, Прем’єр-міністром, Головою Верховної Ради, Міністром закордонних справ України. Головними питаннями обговорення були підтримка реформ, надання безвізового режиму, функціонування всеосяжної зони вільної торгівлі між Україною та ЄС. Такі обговорення дуже важливі з огляду на сьогоднішнє головування Словаччини в Раді ЄС. – А зміна політичного ландшафту цього року у Словаччині чи позначилася на нашій співпраці? – Так, дійсно, навесні цього року в Словаччині відбулися парламентські вибори. Вперше ліва партія SMER-SD Роберта Фіцo, яка формувала однопартійний уряд з 2006 року (з перервою в 2010-2012 роках),
втратила більшість і була вимушена формувати широкий коаліційний уряд: до нього увійшли чотири партії, між якими мало точок дотику: SMER-SD, націоналістична SNS, МОST-НІD, та SIET. Незважаючи на його гібридний характер, з точки зору зовнішньополітичної ідеології (SMER-SD з двоякою риторикою деяких його представників щодо ЄС і НАТО), націоналісти, які є євроскептиками і антинатівцями, проатлантичний і проєвропейський MOST-НІD, Уряд продовжує свій традиційний зовнішньополітичний прагматичний курс, а ідеологічні баталії здебільшого є предметом внутрішньої дискусії. Попри те, що портфель Міністра оборони та Державного секретаря МЗС та європейських питань отримали представники SNS (партії, яка у своїй програмі виступає за співпрацю з Євразійським Союзом), словацькі експерти зауважують, що це не позначилося на проєвропейському і проатлантичному курсі уряду. Зазначу також, що Міністр закордонних справ та європейських питань Мірослав Лайчак зауважує, що Україна не є для Словаччини «предметом тимчасового інтересу, навпаки, це в її інтересах, щоб Україна не зникала з європейського порядку денного…» – А які тенденції економічної співпраці помітні за останній період?
– Відомо, що українсько-словацьке співробітництво наразі розвивається за декількома пріоритетними напрямками: політичний (вивчення уроків реформування та демократичного транзиту Словаччини, досвіду європейської та євроатлантичної інтеграції); безпековий (використання досвіду Словаччини щодо вступу в НАТО та інші); енергетичний (імплементація кращих практик Словаччини по енергоефективності); гуманітарний (допомога воїнам АТО, транскордонне співробітництво, підтримка національної меншини) та економічний (використання практик ЄС в сфері економіки та потенціалу транскордонної співпраці). Специфікою ж економічної співпраці між нашими країнами наразі є те, що вони перебувають на різних економічних фазах розвитку. Словаччина демонструє за останні роки найвищі серед країн ЄС темпи зростання. Фінансово-економічна криза в Україні, на жаль призвела до зниження обсягів взаємної торгівлі. Обсяги експорту за даними товарними позиціями скоротилися до 47%, простежується тенденція скорочення обсягу інвестицій. З початку цього року обсяг інвестицій скоротився на 5,8 млн $ США.
Дається взнаки негативний інвестиційний клімат в Україні. Можливо, ситуація покращиться у зв’язку із призначенням Б. Ложкіна секретарем Національної інвестиційної ради. – У двосторонніх українсько-словацьких відносинах енергетику без перебільшення можна назвати локомотивом співпраці? – Безперечно, проект реверсного транспортування природного газу зі Словаччини до України вивів її в ранг стратегічних партнерів у сфері забезпечення енергетичної безпеки. Це допомогло Україні диверсифікувати поставки енергоресурсів і зменшити залежність від Росії, зекономивши при цьому мільйони євро. Зазначу, що у дослідженні European Foreign Policy 2016 Европейської ради зовнішніх відносин Словаччини в питанні «Підтримка України» Словаччина отримала найвищу оцінку – «лідер», що було в основному пов’язано з реверсом газу. Відмічу також, що на питання: «Хто є другом України в ЄС?» українська експертна спільнота висуває Словаччину на дев’яту сходинку, тобто в першу десятку країн ЄС, головним чином також через реалізацію проекту реверсу. Необхідно також зазначити, що в рамках співпраці між Україною та Вишеградською четвіркою Словаччина взяла під свій патронат співробітництво у сфері енергоефективності.
За сприяння Slovak Aid та Міжнародного Вишеградського Фонду реалізується проект, який має на меті обмін досвідом в сфері реформування енергетичного сектору України. Наразі в Кабінеті Міністрів України працює група словацьких радників на чолі з Іваном Міклошем, серед яких і один з кращих експертів Словацької Асоціації зовнішньої політики з питань енергетичної безпеки Карел Хірман. Обговорюється питання посилення спільних електромереж відповідно до стандартів безпеки ЕNTSO-Е, реконструкція та розширення ліній електропередач В.Капушани-Мукачево. – Вже давно ми нічого не чули про роботу міжурядових комісій? – Відомо, що співпраця між Україною та Словаччиною інституціоналізована в рамках міжурядових комісій: комісія з економічного, промислового та технічного співробітництва; комісія з питань мансардного співробітництва та змішана комісія з питань міжнародного автомобільного сполучення. Робота цих комісій почергово відбувається на словацькій та українській стороні. Діяльність цих комісій за останній період не є інтенсивною: останні іх засідання відбулися ще восени 2013 року.
А чергові заплановані на другу половину цього року. До речі, засідання комісії з питань транскордонного співробітництва заплановано в Ужгороді на вересень цього року. Урядовці пов’язують перерву в роботі комісій як з політичними подіями в Україні, так і з браком коштів на проведення їх засідань. Взагалі, я б відзначила неефективну міжурядову комунікацію між двома країнами, слабку міжвідомчу співпрацю між окремими міжурядовими організаціями, що не дає можливості, щоб потенціал українсько-словацького співробітництва запрацював на повну потужність. Наразі ситуація потроху змінюється… – А які проекти реалізуються в гуманітарній сфері? – Важливим виміром гуманітарної взаємодії є надання Словаччиною гуманітарної допомоги Україні, розмір якої, за офіційними Словацькими джерелами, починаючи з 2014 року становить 2,8 млн євро (станом на лютий 2016 року). Її призначення – це насамперед реабілітація військових, оздоровлення дітей, медикаменти, навчальний курс з евакуації поранених на полі бою та надання їм медичної допомоги в польових умовах тощо. Наразі в Словаччині відпочивають воїни АТО з сім’ями і дітьми.
– Пані Світлано, усе ж словацькі експерти відзначають, що існує певна «ментальна завіса» між українським та словацьким суспільствами, що в Словаччині мало знають про Україну… – На жаль, це відповідає дійсності. Незважаючи на територіальну близькість, лінгвістичну спорідненість, українське та словацьке суспільство (за виключенням прикордонних регіонів і перш за все Закарпаття) не мають системних контактів, мало проінформовані одне про одного. Незважаючи на близькість кордонів, Україна залишається для словацького суспільства невідомим сусідом, який сприймається як далека периферія Європи. І справа не тільки в тому, що столиця Братислава, а отже, і епіцентр словацького policy-making, географічно далеко розміщена від Києва. Як Ви абсолютно вірно зауважили, існує і певна «ментальна завіса». Так, дійсно, події в Україні привернули до неї увагу, але проблема «невпізнаванності» України та українців в Словаччині наразі не розв’язана, а інформаційний вакуум продовжує заповнюватися викривленими уявленнями та стереотипами. Велика роль тут мала б належати Дипломатичному Представництву України в Словаччині.
Але, на жаль, воно демонструє нам інші приклади «впізнаванності України». Безпрецедентний скандал навколо Посольства України в Словаччині, нарікання словацьких партнерів та журналістів, що вони не мали змоги ефективно комунікувати з українським диппредставником через незнання останнім англійської чи словацької мови, не додають позитивного іміджу Україні. Причиною ж історичної «прохолоди» словаків до України є те, що вони сприймають її через російську призму. Треба зауважити, що словаки історично завжди були симпатиками ідей панславізму. Під час дискусій, присвячених ратифікації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, член парламенту Народної Ради Словацької Республіки зауважила: «… Ми маємо спільний кордон, але ніби багато хто забув, що за цим кордоном Україна, а не Росія…». За даними опитувань словацьких експертів, ставлення у словацькому суспільстві до російської агресії проти України – більш індеферентне. Як і у випадку багатьох інших країн, Росії вдалося автоматично успадкувати все те, що репрезентує російську (в широкому смислі) культуру, яку в Словаччині поважають.
За даними Євростату, Словаччина є четвертою країною – членом ЄС за кількістю школярів, які обрали російську мову як другу зарубіжну. Тому в очах багатьох словаків (зауважу, що не ідеться про прикордонні регіони) більш жорстка позиція щодо російської агресії проти України прирівнюється до русофобії, а це грає на руку російській пропаганди в країні, яка через окремі конспірологічні ЗМІ використовує суспільні сентименти щодо панславістських ідей, комуністичного минулого та персоналій В. Путіна. Наразі бракує видимої інформаційної присутності України в словацьких центральних ЗМІ, що мало би бути в фокусі постійної уваги Посольства України в Словацькій Республіці. – Тоді чи можна констатувати той факт, що Україна безпідставно недооцінювала роль свого найближчого західного сусіда? – В умовах переформатування Європейського проекту, який наразі ми спостерігаємо, для України найважливіший пріоритет у зовнішньому вимірі – розвиток відносин з країнами Центрально-Східної Європи. І в цьому діалозі Україна може виступити в якості ініціатора консолідації європейського простору,
формування в регіоні Центрально-Східної Європи нового гравця. У перспективі участь України у східноєвропейських форматах дозволить реально підготуватись до отримання членства в ЄС, через взаємодію із країнами ЦСЄ долучитись до напрацювання пропозицій «перезавантаження» проекту Єдиної Європи і змінити свій геополітичний статус із партнера по діалогу, асоційованого члена до реального учасника об’єднавчих процесів. Так, Словаччина сприймалася як маленька область на заході, a не важливий пріоритет зовнішньої політики. Але реверс природного газу став «новим подихом» двосторонніх українсько-словацьких відносин і змусив по іншому подивитися на цю маленьку ланку в ланцюзі великої політики і дуже успішну країну. Однак і тепер розуміння того, що Україна та Словаччина є важливими політичними партнерами, на жаль, обмежується вузькими колами, частиною політичного істеблішменту та експертами. Зусилля ж Словаччини під час головування в Раді ЄС, спрямовані на запровадження безвізового режиму між Україною та ЄС, будуть додатковим імпульсом для розбудови двосторонніх відносин у дусі довіри та партнерства і будуть сприяти посиленню єврооптимістичних настроїв в українському суспільстві, які, на жаль, поступово знижуються. І наостанок хотіла б привітати Генерального Консула Словаччини в м. Ужгород пані Янку Буріанову – великого друга України – з Днем Конституції Словаччини та Почесною відзнакою Ужгородської міської Ради. Михайло НОСА, газета «НЕДІЛЯ» Джерело – KorzoNews