5 жовтня минуло два роки від тієї трагічної дати, коли постріл ворогів України біля Донецького аеропорту обірвав життя тридцятилітнього десантника 95-ї бригади, бердичівлянина Сергія Сідлецького з позивним «Гризлі». Згадати Героя прийшли до його могили на Дмитрівському кладовищі родичі, друзі, знайомі, бойові побратими, бердичівляни та жителі Гришковець.
Організаторами траурного мітингу стали педагогічний та учнівський колективи Дмитрівської школи за допомоги Благодійного фонду «Оберіг-26» під головуванням Ірини Піскун, волонтерки Оксани Заводяної, депутата Гришковецької селищної ради Ірини Іщук та інших небайдужих жителів селища.
Від Бердичівської міської ради на мітингу виступив Василь Толочко: «Два роки тому в наше місто увірвалась трагічна звістка про загибель Сергія Сідлецького, захисника легендарного аеропорту. Сьогодні прийшли до тебе батько, родичі, побратими, жителі Бердичева і Гришковець… Сергій був в Іспанії, він міг, в принципі, сюди і не приїжджати, але він приїхав, бо так виховали його батько і мати, так виховала його школа. 5 жовтня назавжди в нас буде Днем Пам’яті Сергія Сідлецького…».
Від Гришковецької селищної ради – Ірена Лісова: «Сьогодні тут зібрались друзі, знайомі, мешканці міста і селища, всі ті, кому небайдужа доля України та пам’ять про її Героїв. 5 жовтня стало в нас в селищі чорною датою, бо тоді загинув Сергій, який назавжди в нашій пам’яті залишиться гарним другом і товаришем. Сьогодні, на жаль, війна ще триває, і ми молимось, щоб вона швидше закінчилась. Треба подякувати батькам Сергія, його бабусі та дідусеві за те, що вони правильно виховали свого сина і онука».
Директор Дмитрівської школи Юрій Гостяєв: «Два роки тому в Україні не було Армії, її створили такі воїни, як Сергій…».
Побратим з 95-ї бригади: «Я сам батько, і тому можу зрозуміти горе батьків, які втратили сина… Пам’ять про Сергія Сідлецького назавжди залишиться в наших серцях…».
Присутнім на мітингу показали уривок з документального фільму «На передовій», в якому Сергій читає лист від школяра Українському Солдату. Сльози застигли на очах у присутніх, коли вони побачили на екрані великого і доброго Сергія…
Учні молодших класів читали щирі вірші, а батьки Героя ледь стримували сльози. І дорослі, і школярі поклали до могили захисника живі квіти в знак вічної пам’яті і пошани та ще довго не розходились бойові побратими, згадуючи чорні дні такої недавньої історії.