Володимир Москаленко, журналист, ветеран АТО, депутат Запорізької міськради:
— Безневинна подія – запис на залізничному вокзалі Запоріжжя рімейку пісні з кінофільма «Весна на Заречной улице» потягла за собою несподівані, на перший погляд, наслідки. Кліп, знятий телеканалом ТВ-5 до дня народження його улюбленого комбінату «Запоріжсталь», міг би залишитися лише місцевою історією, про яку б поговорили та й забули. Якби цей флеш-моб не впав у око російським ЗМІ. Склалося враження, що чогось подібного тільки й чекали. З такою енергійністю в Росії почали розкручувати тему. Тим паче, що не так давно спроби російських типу незалежних журналістів і громадських активістів закликати українських журналістів «попити чаю на кордоні» та «поговорити про все без політики» наштовхнулись на різкий і рішучий спротив з українського боку. Цього разу російська пропагандистська машина зреагувала моментально і масовано. Це можна порівняти хіба що з істерією навколо «хресної ходи за мир», організованої УПЦ МП влітку. Співаки на українських вокзалах, в уяві пропагандистів, перетворились на партизанів-підпільників,
котрі протистоять «українському фαшизму». Мовляв, співаючи російською в Україні, вони ризикують здоров’ям і навіть свободою. Цікаво, чи тепер учні Запорізького музичного училища імені Майбороди чи співробітники ТВ-5 відчувають себе борцями з «фαшизмом»? Зрозуміло, що охоче зреагували російські політики та відверті фріки на зразок Маркова та Васермана. Ці відразу почали виголошувати свої улюблені концепції, що зводяться до непереборного бажання українців влитися в «рускій мір». Ясна річ, – до справи долучилися українські можновладці часів Януковича, які втекли до Росії слідом за ним. Цілком очікувано, що й ці заголосили про «спротив нацизму». Далі – більше. У Дніпрі, так само на вокзалі, «випадково» опинився один із лідерів партії «Оппозиционный блок» Олександр Вілкул. Теж, певно, співав з ризиком для здоров’я. Врешті-решт, «подача» із Запоріжжя обернулася валом різного роду пропагандистських пасажів. Ось наприклад: «Мы будем следить за бодро шагающим песенным марафоном. И мы, безусловно, надеемся, что его логическим завершением станут «Священная война» и «День Победы» в освобождённых от неофαшиcτов Киеве и Львове». Хтозна, чи ставили собі за мету організатори і натхненники співів на запорізькому вокзалі щось подібне. Але те, що їхня акція стала приводом до ще одного епізода інформаційної війни проти України – це факт.
