Справа вчителів - навчання і розвиток учнів, а не розробка навчальних програм, для цього є інші фахівці. Автор: Ігор Лікарчук , екс-керівник Українського центру оцінювання якості освіти.
Знову повертаюся до слів міністра освіти і науки, що до процесу розробки навчальних програм "має долучитися відповідальне вчительство".
Якщо відверто, то я не знаю, що таке "відповідальний учитель". Якщо є такі, то мають бути й "безвідповідальні". Де ж вони, якщо в школах немає педагогів, які не пройшли оту безглузду атестацію вчителів, котра придумана тим же Міністерством..? І, очевидно, всі атестовані формально можуть вважатися "відповідальними".
А, якщо в МОН вважають, що є й "безвідповідальні", то чому нічого не роблять, щоб таких не було?
Натомість, я знаю, що в Україні працює дуже багато хороших учителів, котрі є дуже фаховими майстрами своєї справи. Наголошую "своєї справи".
А їхня справа - навчання і розвиток своїх учнів. Але аж ніяк - не розробка навчальних програм. Для того існують інші фахівці.
За те вони отримують заробітну плату, усілякі довічні стипендії академіків, керують кафедрами, захищають дисертації, викладають в педуніверситетах і навіть перевіряють вчителів й розказують, як ті мають працювати.
Якщо цей сонм фахівців не здатний розробити нові програми, то для чого потрібні вони взагалі? А якщо МОН не може їх примусити це зробити, організувати на таку роботу, модерувати її - то для чого нам такий МОН?
Переконаний, що кожен має займатися своєю справою. Щоб не повторилися ситуація, як та, коли першокласникам доводиться пояснювати значення слів "пацюки пацюкуються", але вже і іншій площині.
Адже Хрестоматію, до якої включені ці "безцінні" рядки, також укладали люди, котрих фахівцями з методики початкового навчання назвати складно...
Оригінал