Так зване мовне питання завжди привертало увагу і політиків, і науковців, і культурних діячів. Пересічні ж громадяни, тобто звичайні люди, які користуються в побуті якоюсь із мов, просто розмовляють між собою, звертаються до офіційних органів, одержують нові знаня, ходять у кіно, читають і навіть часом можуть посваритися. Зважаючи, що йдеться все таки про Україну, де Конституція закріпила одну державну мову, досить дивними здаються постійні спроби «прилаштувати» як другу державну ще й російську. Стаття 10. Конституції визначає, що «Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом».
Здається, усе зрозуміло. Державна — українська. Але все частіше лунають висловлювання про неохідність двох державних,
додаючи ще й російську. Не хотілося б збільшувати напруження, але ж російчька мова і так жодних утисків не зазнає й ніколи не зазнавала. Натомість українську в Україні забороняли вже не одну сотню років і не один десяток разів. І нарешті, після здобуття незалежності, мова титульної нації здобула статус не лише офіційної, але й справді державної. Та ж ні! Для когось це стало кісткою в горлі. Навіть народні депутати, цебто представники народу у вищому законодавчому органі країни, часом висловлюються за повернення статусу державної мові окупанта й агресора, мотивуючи це тим, що в Україні більше (або хоча б не менше) послуговуються мовою північного сусіда.
Під гаслом захисту російськомовного населення був анексований (просто вкрадений) півострів Крим, почались воєнні дії на українському Донбасі. Причому про мовне питання вже й забули — головним стало пограбування всього, що можна.
Але як же насправді складається мовна ситуація? Наскільки виразним є предмет для розмов, дискусій, суперечок і навіть бійок? І навіть для вимог змінити Конституцію, закріпивши права саме російської мови?
Навесні 2017 року, 3-9 березня, соціологічна служба Центру Разумкова провела дослідження, яке охопило всі регіони України, окрім, звичайно, окупованих територій. Під час опитування соціологи поцікавились думкою 2 016 респондентів різного віку, різної статі, з різним рівнем освіти. Теоретична похибка одержаної вибірки не перевищує 2,3%, тобто картина практично відповідає реальному стану речей.
68% громадян України вважають рідною мовою українську, а це більше ніж дві третини.
17% вважають себе повністю двомовними й назвають рідними і українську, і російську мови однаковою мірою
Лише 14% населення вважають рідною російську мову.
Інші мови, окрім російської й україської, назвали рідними всього 0,7%
Звісно, що в західних областях рідною мовою вважають саме українську більше людей — це 93% опитаних. Але що далі на схід, то частка української мови як рідної зменшується. Хоча навіть у Східному регіоні її назвали рідною 36% опитаних (а це понад тртина). Цікаво, що навіть на Донбасі (йдеться про неокуповані території) частка людей, які називають рідною саме українську,
перевищує чверть і досягає 27%.
Зважте, що багаторічна двомовність теж далася взнаки — рідними вважають обидві мови 3% людей у Західному регіоні, 10% — у Центральному, 26% — у Південному, 38% — у східному регіоні і, нарешті, 29% на Донбасі.
То яким залишається обсяг російської мови і на підставі чого тривають розмови про утиски російськомовного населення? Це, радше, нагадує штучно створюваний конфлікт, який чомусь підтримується народними депутатами Верховної Ради, які навіть самі, порушуючи регламент, намагаються нести в стіни вищого українськогозаконодавчого органа мову країни-агресора.
Що ж до етнічних росіян в Україні, то їх теж не так і багато. Опитування, проведене Центром Разумкова, свідчить, що 92% громадян України вважають себе етнічними українцями і лище 6 % назвали себе етнічними росіянами.
Але громадський рух «Простір свободи» оприлюднив аналітичний огляд «Становище української мови в Україні в 2016 році». І за його результатами виходить, що станом на 2016 рік у всіх найважливіших сферах суспільного життя в Україні домінує російська мова. Російська мова переважає в телеефірі,
у друкованих виданнях, у сфері послуг, включаючи транспорт, медичні заклади, торгівлю, і навіть в українському сегменті Інтернету. Під тиском цих чинників русифікації досить багато українців, які вважають українську мову рідною, не спілкуються нею на роботі чи навіть удома.
Цікаво, що на засіданні Кабінету Міністрів затверджений «Порядок атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою». Атестація складатиметься з тесту, письмового переказу та ділової розмови. І пройти таке тестування матимуть усі, хто претендує на вступ до державної служби. Таке рішення здається цілком правильним, хоча, може, і трохи забарилося.
Чи зміниться мовна ситуація в Україні? І таки ж насправді на користь української? І чи не спаде на думку Президенту оголосити в Україні Рік української мови, а то й не один? Було б точно не зле.
Наталія Коваль (Глоба)