Ставте перед учнями завдання, відповіді на яке немає у кінці підручника. Давайте право на помилку. Оцінюйте не «правильність» відповіді, а хід думок і отриманий зворотній зв’язок. Про це в блозі НВ пише Микола Скиба.
Креативний вчитель викликає значно більшу прихильність до себе, ніж традиційний. Але для чого в освіті креативний підхід, і чи потрібен він взагалі? Адже є й прихильники старорежимного методу, заснованого на суворій дисципліні, повторенні та контролі засвоєного.
Звідки, власне, такий пієтет до традиції? Якщо відкинути просту звичку («Ми завжди так робили»), то стає зрозуміло, що в основі кожної традиції або ж міфологеми лежить уявлення про божественне походження тих чи інших речей та навіть інститутів — від колеса до сім’ї, влади і законів. Тож усе, що вимагається від нащадків, відтворювати їх якомога ближче до оригіналу. Ну а відступників чекає божа кара.
Прикладом життя в очікуванні божої кари є історія Європи між падінням Риму та будівництвом готичних соборів і плаванням Колумба. Що спільного між двома останніми? Вихід за межі. Технологія нервюри подолала обмеження стін і дозволила спорудам рости вгору,
а заморські експедиції Колумба ламали географічні уявлення і дозволили вийти із ресурсних обмежень.
І для першого, і для другого потрібно було щось більше, ніж технологія. Йшлося про зміну світовідчуття. І взагалі – прийняття цінності людської ініціативи і винахідливості, людських емоцій і чутливості.
На початку 2000-х британський журналіст і продюсер Джон Гоукінз запропонував поняття «креативна економіка», яке міцно прижилося у тих, хто формує бізнесові та урбаністичні політики. Втім, Гоукінз говорив не лише про гроші. Він зауважив слово "креативність" є тим самим словом, яке ми використовуємо "для опису Бога як Творця. Воно здається, пов'язане з чимось неймовірно первинним. Але я надаю перевагу цьому духовному підходу, адже думаю, що це відповідає тому як люди бачать власну творчість".
Чи сприяє школа, щоби з неї виходили креативні люди? Якщо брати масову, загальноосвітню школу – і не лише в Україні – то, швидше, навпаки.
Креативність – це просто необхідна річ, якщо школа хоче зберегти свою адекватність у сучасному світі, який, до речі, вступив не лише у четверту промислову революцію,
але й у грандіозну зону історичної турбулентності.
Креативність приживеться у школі, коли школа (точніше ті, хто її представляє) вийдуть за межі, якій довгий час вважалися атрибутивними, непорушними як-от наявність затвердженої програми, підручників, стандартних оцінок. Ефект буде подібний до переосмислення міста у пізньому середньовіччі. Міста увійшли в модерність, коли почали розвиватися поза фортечними мурами і баштами. Тоді у них з’явилося багато нових функцій і структур таких як площа, парки і місця для прогулянок, театри, концерт-холи і музеї і сучасна архітектура.
Це довгий процес, але що можна зробити вже у кожній школі, яка все ще відчуває себе як фортеця в облозі? Найкраще це освоювати на практиці. Але кому все же бракує часу на майстер-класи, тренінги чи хоча б консультації пропоную три поради, які можна застосувати вже тепер
1. Замість того, щоби вимагати від учнів справного відтворення фактів, дайте їх їм і скажіть, де взяти ще більше, але поставте перед ними завдання, відповіді на яке немає у кінці підручника. Оцінюйте не «правильність» відповіді,
а хід думок і отриманий зворотній зв’язок. Заохочуйте вміння знайти нові, незвичні, але дієві, лінії, що зв’язують відомі факти і дають нове знання.
2. Дозвольте учням самим обрати проблему, точніше – виклик, над яким їм хочеться працювати. Зауважте лише, наскільки свіжо та оригінально вона сформульована, хто отримає переваги від розв’язання. Вимірюйте інтенсивність вогню в очах молодих людей, коли вони озвучують своє бачення. Порівнюйте отримані результати із заявленими амбіціями.
3. Дайте право на помилку, але навчіть швидко робити висновки із помилок і падінь. І навчіть користуватися зворотнім зв’язком.
Це усе не дуже вписується у типові програми і навіть держстандарт, але це й шанс проявити креативність. Якщо ви, звісно відчуваєте величезне задоволення, майже щастя, від того, що робите. Адже мотивація подібна до струму, що наповнює вас із середини, – один із надійних індикаторів того, що ви натрапили на золоту жилу креативності.