У селі Іванівка Кобеляцького району поховали бійця Юрія Олійника. З воякою
прощалися родичі, побратими, однокласники та односельці. Прощалися
з Юрієм Олійником біля будинку, де він виріс та провів дитинство. Петро Перепелиця, побратим : Це і є герой нашого
часу. Герой, який п‘ять років назад пішов на війну добровольцем. Він не
сховався за спину жінки, а пішов воювати. За 5-ть років він багато
досяг майстерності у військовій справі. Я кілька років з ним воював. Він
багатьох молодих хлопців вчив, давав настанови їм. Був гарним снайпером.
Веселим завжди був, мудрим та господарським. Микола Юрко, однокласник: Товаришували з ним. У
81-му році пішли разом в 1 клас. Він закінчив 9-ть класів. Ми перейшли в 10-ий. Потім поїхав в Київ, забрав з собою старшого сина Дениса. Мати в нього недавно тільки померла. Рік тому. Петро Перепелиця, побратим : Залишилась в нього і дочка і
син, які будуть продовжувати його славу. Ще мені він запам’ятався
як хороший снайпер. Дуже хороший. Нічого не боявся. Був завжди для всіх
прикладом. Сергій Терещенко, побратим та
командир роти 72-ої бригади: Запам’ятав порядною,
доброчесною, сміливою людиною. Це в першу чергу. Він гідний того, щоб бути
героєм України. Він людина на яку можна рівнятися. Його нестача...це тяжко. Але
на жаль у нас така служба. Микола Юрко та Микола Приходько,
однокласники Це він пішов в 2014-му першою хвилею. І так всі чотири роки відбув. Пішов за
контрактом. І оце загинув. Завтра йому було б 44-ри роки. Юрій
Олійник загинув на Донеччині 10-го листопада - підірвався на вибухівці.