Не так цікава пророзиція створити російськомовний державний телеканал в Україні, як аргументація сторін. Критики цієї ідеї вважають недоцільним використання зусиль і державних ресурсів на підтримку російськомовного виробника. Ключова аргументація тут концентрується навколо тези, що війна є силовим продовженням концепції "русского мира" що, як розповів нам Володимир Путін, не має кордонів і включає в себе всіх російськомовних громадян. Тож маємо позицію, яка ґрунтується на нещодавньому історичному досвіді. Щодо лобістів, то вони поділяються на два типи: тих, кому подобається сучасна Росія, і тих, хто хотів би її змінення, зокрема й українськими зусиллями. Чи справді ці дві групи відрізняються між собою? І яка з них може стати союзниками України в боротьбі за власну державність?
Перед другим туром тоді ще кандидат у президенти України Володимир Зеленський розказав, що, на його думку, для врегулювання конфлікту на Донбасі та відновлення територіальної цілісності України необхідно виграти інформаційну "війну". Майбутній президент запевнив, що працюватиме над тим, аби населення на окупованих територіях відчуло себе частиною України. Йшлося про створення потужного міжнародного російськомовного каналу, який би вів мовлення на територію Криму, Донецька та Луганська, на територію Європи, США й Ізраїлю, показував би "прагматично та правильно реальні новини, реальне життя в Україні". Але після виборів риторика дещо змінилася. За словами заступника голови Офісу президента Кирила Тимошенко, канал хоч і буде державним, але з частковою трансляцією "найкласнішого контенту" приватних каналів. Тобто мова вже не просто про інформування.
