Сергій Льовочкін відомий в Україні як політик. Успішну кар'єру на держслужбі і в політиці пов’язують з його батьком — Володимиром Льовочкіним — який тривалий час працював в пенітенціарній службі України та навіть очолював її в 2001—2005 рр. Але і бізнес не чужий для цієї родини. Після здобуття вищої освіти в Київському Нархозі Льовочкін-молодший зайнявся бізнесом. У 1993−1998 рр. був засновником і керівником ряду комерційних структур. Зокрема, заступником голови правління банку Банкірський дім. Але вже в 1996 році він став радником губернатора Донецької області Віктора Януковича. А з 1999 року перейшов на посаду консультанта, а пізніше першого помічника президента України Леоніда Кучми. Де і працював до січня 2005 року. Вважається, що після Помаранчевої революції 2004 року він став одним з співзасновників політичної групи РосУкрЕнерго (газовики), в яку крім Льовочкіна увійшли бізнесмен Дмитро Фірташ, екс-глава Нафтогазу України Юрій Бойко і бізнесмен, екс-глава СБУ Валерій Хорошковський. У 2007 році приєднався до Партії регіонів. У тому ж році був обраний народним депутатом за списком цієї партії.
У 2010−2014 рр. очолював Адміністрацію президента України Віктора Януковича, ставши однією з ключових фігур режиму екс-президента-втікача. На парламентських виборах 2014 року разом з молодшою сестрою Юлією Льовочкіною став народним депутатом за списком Опозиційного блоку, який на той момент об'єднував як політичне лобі найбагатшого українця Ріната Ахметова, так і проросійське лобі, лідером якого є Юрій Бойко. До виборчої кампанії-2019 шляхи цих сил розійшлися. Брат і сестра Льовочкіни потрапили до Верховної Ради вже за списком політичної партії Опозиційна платформа — за життя! (ОТЗЖ), одним з лідерів якої став Віктор Медведчук, кум президента Росії Володимира Путіна. Незважаючи на кар'єру професійного чиновника, Сергій Льовочкін вважається заможним бізнесменом. Згідно з декларацією, політик контролює п’ять компаній, які зареєстровані в зарубіжній юрисдикції. Переважно — це фірми, яким належить нерухомість у Франції і Греції. Однак через Brove Holdings Limited він володіє часткою в Медіагрупі Інтер, що дозволяє Сергію Льовочкіну входити в топ-100 найбагатших людей України.
Партнерами політика в цьому бізнесі є Дмитро Фірташ, Валерій Хорошковський та Світлана Плужникова — вдова засновника телеканалу Інтер Ігоря Плужникова. Примітно, що в декларації нардепа за 2019 рік з’явилося майно Зінаїди Кубар, якого не було за підсумками 2018 року. У документі зазначено, що вони проживають разом, але не є подружжям. Так звуть колишню цивільну дружину і матір двох дітей Сергія Льовочкіна. На початку минулого року повідомлялося, що відома київська художниця Зінаїда Ліхачова-Кубар поїхала в США і вийшла там заміж. Однак уже в квітні вона повернулася до Києва, розірвавши шлюб з американським музикантом. Слід зазначити роль ще однієї близької до нардепа жінки. Набагато більшу кількість бізнес-активів числиться за Юлією Льовочкіною, сестрою політика. Згідно з декларацією, народна обраниця є бенефіціаром декількох десятків юридичних осіб в Україні та за її межами. Серед них банк Кліринговий дім (більш ніж 60%), Закарпаттяобленерго а також кілька компаній, які розвиваються в сфері відновлюваних джерел електроенергії (сонячні електростанції та малі гідроелектростанції). Однак офіційного спільного бізнесу у брата і сестри Льовочкіних — немає. Хоча в листопаді 2019 року журналісти-розслідувачі з мережі OCCRP повідомили, що ті через довірених осіб були співвласниками латвійського банку Trasta Komercbanka, який причетний до російської фінансової «мегапральні». Ця масштабна схема дозволила вивести з Росії мільярди доларів. Однак, в прес-службі партії ОПЗЖ заявили Українській правді, що «інформація про те, що народний депутат України Сергій Льовочкін і народний депутат України Юлія Льовочкіна є акціонерами Trasta Komercbanka не відповідає дійсності».