На 79-му році життя помер Притика Дмитро Микитович.
Понад пів століття він віддав юридичній справі, людина-епоха, видатна особистість, яка стояла біля витоків судової системи незалежної України, її інституційного становлення та розвитку законодавства. З 1969 року працював у Державному арбітражі УРСР, де пройшов шлях від старшого консультанта до головного державного арбітра. Очолював Вищий арбітражний суд, далі - Вищий господарський суд України впродовж 15 років.
Був доктором юридичних наук, професором, академіком Національної академії правових наук, заслуженим юристом України. Нагороджений орденами «За заслуги» ІІІ, ІІ, І ступенів та орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня. Двічі був обраний депутатом Верховної Ради України.
Дмитро Микитович - один із головних учасників розробки нового Господарського процесуального кодексу та ряду інших законопроектів, що стосуються судоустрою та судочинства. Брав участь у розробці Цивільного кодексу України, Конституції України та змін до неї.Автор численних наукових праць, монографій, навчальних посібників, коментарів тощо.
У 1993 та 2003 роках захистив дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата та доктора юридичних наук. Його наукові праці значною мірою сприяли становленню незалежної судової влади в Україні, реалізації положень Конституції, вдосконаленню організації та діяльності системи арбітражних судів.Плідна та ініціативна діяльність Дмитра Микитовича Притики відзначена численними державними та недержавними нагородами. Серед них - ордени "За заслуги" III, II, І ступенів, орден "Слава на вірність Вітчизні" III ступеня, медаль "1500річчя Києва", медаль "Ветеран праці", "Медаль Жукова", Почесні відзнаки Міжнародного Фонду юристів України, Ради суддів України, Вищої ради юстиції, знак "Почесний працівник господарського суду України". Дмитро Микитович - лауреат Міжнародного Біографічного Центру та Міжнародного Біографічного інституту (Кембридж), "Людина досягнень" у галузі "Право" (1996). Удостоєний "Золотої Зірки" (1997), "Зал Слави" (номінація "500 видатних діячів століття", 1998). Удостоєний почесної нагороди Американського Біографічного Інституту "Хто є хто у світі". Відзначений грамотами Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля УПЦ Блаженнійшого Володимира, орденом "Святого Рівноапостольного князя Володимира" І ступеня (2003).
Дмитро Микитович Притика - лауреат Премії імені Ярослава Мудрого (2003). За особисті досягнення у сфері розвитку дружби між народами йому присвоєно почесне звання "Народний Посол України" (1998). Він відзначений у номінаціях "Людина 2000 року", "Людина 2002 року" та "Хто є хто в Україні".
Редакція «Судово-юридичної газети» висловлює свої співчуття родичам та близьким Дмитра Микитовича.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.