Розповідаємо, як змінювалося обчислення часу в Україні і чого більше в ідеї відмови від переведення годинників — політики чи економіки.
Стефанчук і його ініціатива Читайте також:
Вбивство часу. Хто і навіщо придумав переводити час на цілу годину?
«Основна ідеологія цього законопроєкту — ввести природний для України зимовий час UTC +2, що відповідає поясному часу, і відмовитися надалі від переведення годинників», — заявив автор документа перший віцеспікер Верховної Ради Руслан Стефанчук. У проєкті закону передбачено, що чинний нині стандартний час залишиться незмінним. Тобто, щорічне переведення стрілок на годину вперед в останню неділю березня і на годину назад в останню неділю жовтня буде скасовано.
Підготовку до другого читання прискорили; якщо проєкт буде прийнятий як закон найближчими днями, то вже 28 березня 2021 року переведення годинників не буде пояснила нардеп від Слуги народу Роксолана Підласа.
Коментуючи свою пропозицію, Стефанчук зазначив, що користь від щорічного переведення годинників не доведена а шкода очевидна. «Після переведення годинникових стрілок у громадян погіршується самопочуття,
знижується працездатність, спостерігається значне загострення хронічних хвороб», — йдеться в пояснювальній записці.
Коли настає полудень85% території України знаходиться у другому часовому поясі (UTC +2), де час на дві години випереджає всесвітній. З жовтня по березень київські 12:00 відповідають 10:00 на Грінвічському меридіані. З березня по жовтень відбувається зміщення України до UTC +3.
У центральній частині країни астрономічний полудень (найвище положення Сонця на небосхилі) настає приблизно о 12:00, чим східніше — тим раніше. Донецька, Луганська, частина Харківської і Запорізької області географічно належать до третього часового поясу (UTC +3), західна частина Закарпатської області — до першого (середньоєвропейський час UTC +1).
"Цивільний" час у будь-якій місцевості можна встановити за положенням Сонця / Фото: pexels.com
При цьому до 1990 року УРСР жила за московським часом (UTC +3). Тобто всюди, крім східних областей, астрономічний полудень був зміщений на годину. З 1981 року навесні стрілки годинника стали переводити на годину вперед; різниця з поясним часом виходила зовсім нелогічною — дві години.
Робочий день, навчання в школах і вишах починалися затемна, зате пізно увечері ще світило сонце.
У вересні 1991 року Кабінет Міністрів України ухвалив перевести стрілки на годину назад; поясний час (московський мінус одна година) було відновлено. Постанова уряду не передбачала переходу на літній час. Але в березні 1992 року Верховна Рада «з урахуванням порядку обчислення часу, що діє в Європі», наказала ввести щорічне переведення годинників.
З 1996 року схему переведення стрілок було уніфіковано: о 03:00 останньої неділі березня — на годину вперед; о 04:00 останньої неділі жовтня — на годину назад.
Час рікою пливеНевдоволення громадян березнево-жовтневим переведенням годинників у роки незалежності знаходило відгук серед політиків, як правило, орієнтованих на Москву.