Президент України Володимир Зеленський анонсував запуск в Україні Центру протидії дезінформації, який у майбутньому стане “міжнародним хабом протидії пропаганді”. Старший аналітик безпекового центру “Європейські цінності” в Чехії та ексречник представництва ЄС в Україні Давід Стулік розповів Суспільному про те, яка мета подібних центрів та як вони організовані за кордоном. Про те, як організована робота центрів боротьби з дезінформацією в країнах ЄС У Чехії вже декілька років існує Центр боротьби з гібридними загрозами і тероризмом. Він знаходиться під керівництвом Міністерства внутрішніх справ і він займається, в тому числі боротьбою з дезінформацією. Основа його діяльності – розвінчуання міфів і дезінформації з боку Російської Федерації. Частково цей центр провадить публічну освітню роботу, тобто, він має публічні акаунти в соцмережах, де описують ворожі наративи, дезінформацію, яка є і спростовують її. Також цей центр займається аналітичної роботою, тобто там є фахівці, які аналізують хто яким чином, через які вебсайти, через які ЗМІ, через яких людей розповсюджує інформацію.
Центр тісно співпрацює зі спецслужбами і іншими правоохоронними органами. Бо тут потрібна дуже якісна координація між різними публічними інституціями. Схожі центри є, наприклад, у Європейського Союзу. Це центри Оперативних сил для боротьби із російською пропагандою. Також є дуже схожий центр у НАТО – Central Exelence, який знаходиться у Ризі. Подібні центри діють, наприклад, у Балтійських республіках на рівні уряду. У Польщі також є команда експертів, які борються із історичними дезінформаціями з боку Російської Федерації і які працюють у Міністерстві закордонних справ. Тобто є різні механізми, різні інституційні рішення, де такий центр може знаходитись. Тут потрібно взяти до уваги специфіку конкретної країни. Про те, чому Росія є найбільшим джерелом дезінформації в світі Росія однозначно є основним джерелом дезінформації. Ціла низка досліджень вказує, що більшість дезінформацій, пропагандистських кампаній проводяться саме з боку Російської Федерації. І, звичайно, це все почалося після агресії проти України у 2014 році. Власне, тільки після цієї агресії центри з протидії дезінформації і почали створювати.
Було також помітно весною минулого року, коли почалася пандемія, що Китай теж починає використовувати дуже схожі механізми, дуже схожі алгоритми впливу на суспільну думку в європейських країнах. І, наприклад, в деяких країнах почали звертати увагу на китайську пропаганду. Для прикладу, чеський центр, який у нас діє, він теж частково займається фейками, неправдивою інформацією та пропагандою, яку розповсюджує Китай. Але, звичайно, у порівнянні з російськими дезінформаційними операціями, китайська частка значно менша. Про те, кого варто поставити на чолі українського центру Для прикладу, у Чехії практично ніхто не знає, хто є головою такого центру. Це високого класу фахівець, не політична фігура, людина, яка є професійна, яка вміє керувати цілою командою. І те, що він невідомий публічно, це не заважає роботі цього центру. Може навіть навпаки. Бо є в нас теж є певні проросійські сили, яким дуже не подобається робота цього центру, вони його називають "цензурним офісом". І це, я думаю, робить роботу Центру більш простою. Бо якби це була політична, експонована людина, то звичайно все б почало переходити у політику. А політика не повинна заважати у професійній роботі цього центру. Так що, я маю надію, що в Україні оберуть справжнього фахівця, людину, яка має досвід у питаннях дезінформації, яка вже працювала над цими темами з 2014 року. Щоб це була людина, яка теж вміє керувати групою якісних фахівців і щоб ця людина була якнайменш вразлива до політичного впливу