Київський Національний Театр російської драми імені Лесі Українки не має ані технічних, ані фінансових можливостей субтитрувати свої вистави українською мовою, як того віднедавна вимагає законодавство. Про це у коментарі "Главкому" розповів завідувач літературно-драматичної частини театру Борис Куріцин.
"За два останні роки у нас було кілька локдаунів. Були як офіційні, так і не офіційні, коли театр взагалі не працював, не отримував грошей з вистав. Держава лише сплачувала зарплату. Від облаштування субтитрів ми відмовилися відразу і не через гроші, а через те, що це не дозволяє отримувати повне враження від вистави", – сказав Куріцин.
Завліт також пояснив, щоб забезпечити в театрі синхронний переклад, щонайменше потрібно два перекладачі на кожну сцену, а у театрі їх три.
"Потрібно три комплекти навушників, потрібна комп’ютерна техніка, звукова техніка. Зрозуміло, що все це – не три копійки. Це саме із субтитрами, які потрібно встановлювати на три сцени. Будемо говорити відверто, на сцені під дахом це практично неможливо у нас встановити, якщо говорити про технічний аспект.
Займатися марнотратством тоді, коли можемо глядачеві створити комфортні умови для перегляду вистави, ми не будемо", – зауважив працівник театру.
Крім того, Борис Куріцин зазначив, що п4. Статті 23 Закону "Про забезпечення функціонування української мови як державної" звучить так: "Публічне виконання та/або публічний показ театральної вистави іншою мовою, ніж державна, в державному чи комунальному театрі супроводжуються перекладом державною мовою за допомогою субтитрів, звукового перекладу чи в інший спосіб". Фраза "чи в інший спосіб" дає театру можливість для маневрування.
"Драматичний театр, драматичне мистецтво не є оперним, це не музичне мистецтво, де є музика і голос. Виставу драматичного театру потрібно дивитися повністю. Тобто не тільки дивитися, не тільки слухати потрібно, як можна зробити, до прикладу, з оперним співом. У драматичному театрі є сценографія, акторські очі, міміка, пластика і текст. Звичайно, супроводжувати це все субтитрами, тобто відволікати глядачів від сцени – це ненормально…
Інший момент – дубляж. Але вибачте, один текст будуть актори мовити на сцені, а зовсім інший бубонітимуть вам у вуха. Ті люди, які потребують перекладу, мають на нього право і отримують переказ змісту вистави у друкованому вигляді. До речі, дуже мало людей беруть ці друковані тексти. Хоча останнім часом української мови серед глядачів в театрі можна почути все більше і більше", – розповів Куріцин.
Із 16 липня року розпочався новий етап втілення норм Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", який допоможе збільшити присутності державної мови в публічному просторі та зміцнення її статусу як державної. Згідно із ним, всі вистави іншою, ніж державна, мовою в театрах необхідно супроводжувати перекладом державною мовою за допомогою субтитрів, звукового перекладу чи в інший спосіб.