У травні Громадське радіо запустило Patreon, можливість регулярної підтримки. Щомісяця у прямому ефірі ми знайомимося з тими, хто підтримує вдумливу розмову. Ці люди можуть також пропонувати теми для наших нових ефірів і ми охоче їх висвітлюємо у наших програмах.
Людмила Малес: З Громадським радіо я з 2013 року, з часів Революції Гідності. Від тоді беру участь у спільнокоштах. За це маю не лише актуальну інформацію про події. А й, як це не парадоксально, я поповнювала власні ресурси. Є таке психологічне правило: щоб уникнути фрустрації, зосередься на тому, що можеш контролювати.
Відтоді, у будь-якій складній соціально-політичній ситуації я переказую кошти Громадському радіо і раджу іншим це робити.
Підтримка через Patreon зручна тим, що не потрібно самій щомісяця згадувати про внески. І ти спокійна за те, що твоя крапля в океані працює. Та ще й мультиплікується, бо це ЗМІ, який ширить інформацію. Варто відповідально обирати медіа. Свій вибір я зробила. І це понад 90% мого всього радіослухання.
Соломія Боршош: Я професійно цікавлюся питаннями: для чого були профінансовані ті чи інші соціальні проєкти.
Медіа у моєму дослідницькому житті займають багато місця. Я підтримую не лише вас. Громадське радіо для мене займає не ключову за обсягом роль. Але основною вона стає у той момент, коли мені відомо, що у суспільстві, в Києві, чи в іншому місті, відбувається якась складна ситуація і мені потрібно розібратися у ній. Я не хочу читати надто багато коментарів у Facebook, я вмикаю Громадське радіо чи інші мовники.
У випадку Громадського радіо — це медіа, яке допомагає розібратися. Будь-яке медіа має свою місію — негативну чи позитивну. Я підтримую медіа, які своїм вибором тем, тим як вони транслюють меседжі, як ведуть програми, пишуть тексти, відповідають моєму баченню.
Я обираю ЗМІ, які дають багато різних думок, заохочують не обирати якусь одну сторону, бачити лише чорне чи біле, а розібратися, що саме було не так. Зараз ми глобально спостерігаємо тенденції, щоб поляризуватися, відключатися від інших спільнот, громад і залишатися у своїй інформаційній бульбашці. Інколи вона наскільки зменшується та затискає, що з неї неможливо вийти. Незалежні медіа можуть пропонувати простір поза бульбашкою.
Людмила Малес: Коли я слухаю Громадське радіо і чую фразу: «Ми зверталися до речниці, представника і запрошували висвітлити їхню позицію», а вони не відповіли, то це і є їхнє повідомлення. Тут журналістські стандарти уже дотримані. Згадане ігнорування — це також повідомлення і це корисно розуміти: чому, хто і як хоче комунікувати.
Я використовую матеріали Громадського радіо у своїй викладацькій роботі.
Коли ми говоримо на гендерних студіях магістерської програми про дискурс та практики фемінітивів, то, з одного боку, — це редакційна політика, але разом з тим ви подаєте й інші точки зору на це.
Ви маєте повагу до експертної думки та доказової бази.
Як людина яка часто була у ваших ефірах, я не маю того посмаку, коли мої думки пошматували та ще й проілюстрували не тим фото. Ваш підхід дуже ціниться у науковому середовищі.
Між собою обговорюємо це. Зичу вам процвітання без вигорання. Приймайте допомогу і майте від того збільшення аудиторії та успіх. Для мене ви дуже важливі.
Повністю програму слухайте в аудіофайлі