Соціологія: Як змінилася думка українців про охорону здоров’я за президентства Володимира Зеленського, 2019–2021

Опитування Загальнонаціональне опитування проведене Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова з 14 по 19 травня 2021 року в усіх регіонах України за винятком Автономної Республіки Крим та окупованих територій Донецької та Луганської областей за вибіркою, що репрезентує доросле населення за основними соціально-демографічними показниками. Опитування проведено методом особистого інтерв’ю за місцем проживання респондентів. Опитано 2020 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%. Для порівняння використовуються дані загальнонаціональних досліджень, проведених Фондом «Демократичні ініціативи» спільно з соціологічною службою Центру Разумкова з 3 по 9 липня 2020 року та з 13 по 20 червня 2019 року в усіх регіонах України за винятком Автономної Республіки Крим та окупованих територій Донецької та Луганської областей. Фінансування усіх згаданих опитувань здійснювалося в рамках проекту МАТРА Посольства Королівства Нідерландів. 1. За два роки з часу першого опитування у 2019 р. характер питань, з якими стикалися українці в системі охороні здоров’я, майже не змінився. Так, українці все ще найчастіше згадують про змогу обрати чи змінити свого лікаря-терапевта (44%), а також відзначають зростання цін на ліки, якими найчастіше лікуються (41%). Жодних змін в охороні здоров’я не помітили 16% опитаних. Близько чверті громадян України повідомили, що з літа 2020 року і до сьогодні мали досвід: недостатньої кваліфікованої допомоги з боку лікарів під час хвороби (29%); здачі необхідних аналізів чи проходження призначеної діагностики лише за гроші (26%); складнішого і довшого процесу запису до лікаря чи отримання довідок (23%); погіршення ситуації зі швидким і якісним наданням невідкладної допомоги (22%); частка тих, хто відзначив зменшення часу на отримання невідкладної допомоги, зросла: у 2019 р. вона становила 8%, у 2020 р. впала до 5%, а у 2021 р. сягнула 7%. Порівняно з попередніми етапами дослідження у 2021 р. помітний цікавий парадокс. З одного боку, українці частіше відзначають, що отримати довідки та записатися до лікаря стало простіше: так вважають 17% опитаних у 2021 р., тоді як у 2020 р. про таку можливість повідомили лише 12% громадян. Водночас 23% опитаних у 2021 р. поскаржилися, що отримання довідок та запис до лікаря ускладнилися, хоч раніше частка таких була меншою: у 2020 р. – 19%, а в 2019 р. – 17%. За три роки спостережень не змінилася думка українців про зростання цін на ліки – про це стабільно зазначають не менше 40%, та про погіршення ситуації з наданням невідкладної допомоги – на цьому з року в рік наголошують 20% опитаних. Інша тривожна тенденція: все менше громадян говорять про можливість отримати безплатні ліки: про це у 2019 р. сказали 16% опитаних, у 2020 р. – 13,5%, а у 2021 р. – лише вісім зі ста опитаних (11,8%). Сьогодні українці частіше мають змогу отримати щеплення для себе та членів родини: у 2020 р., коли ситуація з COVID-19 лише набирала оберти, про таку можливість заявило близько 5% опитаних, а в 2021 р. – 9% українців. Проте моніторинг громадської думки за 2019–2021 рр. показує, що оцінка громадянами низки важливих позицій у системі охорони здоров’я погіршилася: – з 25 до 29% зросли згадки про брак кваліфікованої лікарської допомоги під час хвороби; – з 19% до 26% зросли скарги на те, що здати необхідні аналізи чи пройти діагностику можна лише за гроші; тим часом частка тих, хто це робить безплатно, майже не змінилася: 14% у 2019 р. і 15% у 2021 р. – На додаток у 2021 році майже 9% опитаних зазначили, що за звичайний прийом у лікаря чи лікування їм довелося заплатити більше, ніж раніше. Тоді як про зменшення неформальних виплат сказали лише 2%, а про їх відсутність – 3%. Загалом розподіл по частоті спостереження змін в охороні здоров’я за регіонами збігається з загальною тенденцією в Україні. Однак мешканці Півдня України частіше за інші регіони стикалися з можливістю обрати чи змінити свого лікаря-терапевта (54%) і тим, що здати необхідні аналізи чи пройти призначену діагностику можна лише за гроші (39%). Найбільш разюча різниця помітна у збільшенні додаткових, неформальних виплат за прийом лікаря чи лікування: про це сказали 25% опитаних у південних областях порівняно з 3% у західних та 8–9% у центральних та східних регіонах країни. Найменше з браком кваліфікованої допомоги з боку лікарів стикалися мешканці західних областей (19%), тоді як у інших макрорегіонах про цю проблему говорив кожен третій респондент. 2.Третина опитаних (33%) визнала, що їм доводилося доплачувати за прийом у лікаря чи за медичну процедуру (укол, перев’язка тощо) чи діагностику (рентген, УЗД тощо), ще 35% не робили цього, а 29% українців не зверталися за такими медичними послугами. Якщо порівняти з минулими роками, в яких проводилось це дослідження, частка тих, хто додатково сплачував за певну послугу, не змінилась. Водночас частка тих, хто не вносив додаткову плату за лікування, зросла (у 2020 р. частка становила 23%, а у 2021 р. – 35%). 3. 68% українців не поділяють думку про те, що лікарям можна і варто додатково віддячувати, щоб мати гарантію отримання якісної допомоги в майбутньому. З такою практикою не погоджуються всі регіони, а мешканці південних областей – найчастіше (77%). Порівняно з 2019 р. спостерігається негативна тенденція до зменшення кількості тих, хто не вважає, що лікарям варто додатково доплачувати – їхня частка у 2021 р. зменшилась більш ніж на 11% проти 2019 року. Число тих, хто поділяє думку про додаткову подяку лікарям, також має тенденцію до зменшення, і за три роки частка тих людей, котрі готові додатково віддячувати лікарям, зменшилась на 6%. 4. В середньому на місяць українці витрачають на ліки та лікування від 200 до 500 грн незалежно від регіону проживання. Найбільшу суму на ліки та лікування витрачають особи віком понад 60 років. 2020 р. частка тих, хто нічого не витрачає на лікування, зменшилась удвічі й становить 6%. З огляду на це спостереження, а також загальну тенденцію до все більшої кількості відповідей на кожне питання, помітно, що українці частіше стали потребувати медичної допомоги. Це можна пов’язати з поширенням вірусу COVID-19 та тим, що за рік майже 20% українців перехворіли на цей вірус, а тому частіше купували ліки та зверталися по лікарські послуги. Найчастіше наші співвітчизники витрачають від 200 до 500 грн, і цей показник залишається незмінним вже 2 роки, однак, як зазначалося вище, збільшилось загальне число тих, хто витрачає кошти на ліки. 5. Упродовж усього дослідження близько двох третин українців (63%) називали зменшення вартості ліків першочерговим заходом реформування системи охорони здоров’я. Найбільше цю проблему бажають вирішити громадяни віком 60 років і старші (73%). Мешканці південних областей, окрім вищезазначених проблем, вказують на те, що першочергово мають бути вирішені питання боротьби з корупцією та круговою порукою серед керівників медичних закладів та установ (34%) та запровадження безкоштовного масового тестування на коронавірус (25%). Загалом інші проблеми у трьох хвилях дослідження залишаються актуальними для українців. Так, близько третини українців зазначають, що в першу чергу потрібно вирішувати такі проблеми, як: – забезпечення лікарень та поліклінік якісним, новітнім обладнанням для лікування і діагностики; – встановлення відповідальності лікарів за здоров’я пацієнтів та результати лікування; – збільшення кількості професійних лікарів-терапевтів і сімейних лікарів. Важливою потребою залишається забезпечення невідкладної допомоги усім необхідним в усіх населених пунктах, однак, частка українців, які відповіли, що цю проблему потрібно вирішувати, зменшується, що може свідчити про поступове налагодження постачання устаткування в пункти невідкладної допомоги в населених пунктах. Окремо варто зазначити, що за роки спостережень не знижується кількість опитаних, які вимагають боротися з корупцією в медичних закладах. Хоча українці все рідше доплачують за прийом лікарів, вони також частіше вказують, що потрібно боротися з корупцією та круговою порукою серед керівників медичних закладів. Так, у 2019 р. цієї думки дотримувалися 21% українців, у 2020 р. на тлі інших більш значимих проблем (зокрема, пандемії COVID-19) ця цифра впала до 12%, а у 2021 р. вона знову піднялась до 21%. Таким чином, корупція ще й досі присутня в медичних закладах, однак, українці мають наміри боротися з нею. 6. У 2020 р. до нашого дослідження було додано блок запитань про коронавірус, тому порівняємо, як змінилась громадська думка стосовно цього питання за останній рік. Загалом про перенесену коронавірусну хворобу заявило близько 23% українців. Якщо у липні 2020 р. 91,5% опитаних заперечили, що хворіли на COVID-19, то у травні 2021 р. таку відповідь дали 72% (ще 5% вагалися з чіткою відповіддю на це запитання). 53,5% опитаних зазначили, що їхні родичі не хворіли на коронавірус, однак, 54% українців повідомили, що на COVID-19 хворіли їхні друзі. Розподіл згадок про захворюваність за макрорегіонами не надто відрізняється від загальної ситуації по країні: дещо більше за чверть респондентів у західних та східних регіонах дало ствердну відповідь і близько 20% – у Центрі та на Півдні. Графік за 2021р.: Завантажити Найменше нарікала на перенесений коронавірус молодь (18–29 років) та люди віком від 60 років (19% та 20% відповідно). Загалом близько 70% самих респондентів усіх інших вікових категорій не хворіли на COVID-19. Завантажити 7. Близько третини українців вважають лікарів та медпрацівників тими, хто доклав найбільше зусиль для стримування у лютому-квітні третьої хвилі пандемії COVID-19 (36%); друге місце посідає місцева влада (20%), третє – центральна влада (18,4%). Регіони загалом підтримують цю думку, однак, 31% жителів Півдня зазначають, що найбільше зусиль доклала місцева влада (місцева рада, місцевий голова). 39% виборців партії «Слуга народу» вважають, що найбільше зусиль для подолання коронавірусу доклала центральна влада (Президент, уряд), тоді як лікарі та медпрацівники посідають другу сходинку (36%) в розподілі їхніх відповідей. З часу минулого дослідження найбільше зусиль для стримування пандемії, на думку громадян, все ще докладають лікарі та медпрацівники. Трохи більше зусиль минулого року порівняно з 2021 р. докладали волонтери та громадські організації, ЗМІ та дрібні місцеві підприємці. 8. Загалом половина українців (51%) вважає, що головну відповідальність за якість медицини та підготовку медичних закладів до роботи в умовах пандемії COVID-19 несе Міністерство охорони здоров’я. На відміну від усіх регіонів України, в яких близько половини опитаних вважає МОЗ відповідальним за якість роботи медзакладів під час пандемії, у південних областях частка тих, хто підтримує цю думку, становить 72%. Президента України вважає відповідальним 21% українців. Серед виборців партій «Слуга народу» та «Батьківщина» частка тих, хто вважає президента відповідальним, збігається з загальним розподілом в Україні, аот серед виборців партій «Опозиційна платформа – «За життя» та «Європейська Солідарність» на гаранта Конституції покладають відповідальність 28% та 27% відповідно. Загалом громадська думка стосовно цих питань статистично не відрізняється від дослідження 2020 р. Помітно, що відповідальність на Президента України в 2021 р. покладають на 4% більше громадян, ніж у 2020 р. ЗАВАНТАЖИТИ ПРЕСРЕЛІЗ З ТАБЛИЦЯМИ РОЗПОДІЛІВ ВІДПОВІДЕЙ РЕСПОНДЕНТІВ Джерело: dif.org.ua