Суспільство

Не беруть гроші і називають героями. Як європейці зустрічають українців, які через війну залишили батьківщину, — власний досвід

2 бер•NV

Щоб відчути, як світ підтримує Україну, достатньо від'їхати кілька кілометрів від українського кордону, — одним із багатьох шляхів на захід, якими сьогодні їдуть та йдуть сотні тисяч громадян України — здебільшого жінок та дітей.

Втім, і чоловіків також. У довгій черзі на кордон до нас кілька разів підходили «вирішувачі» з пропозицією переправити за кордон і наших чоловіків. За кількістю українських чоловіків далі на європейських заправках, стало зрозуміло, що багато хто цією пропозицією скористався.

Пізно ввечері 26 лютого, кордон із Молдовою у пункті пропуску Могилів-Подільський — Отач (Атаки) вдалося перетнути і нам. Перше, що зустрічаєш на боці Молдови це волонтери, які готові везти українські сім'ї до Кишиніва, Бєльців та інших населених пунктів Молдови. Оселитися та переночувати абсолютно безкоштовно можна і в самому місті Отач, про це одразу на кордоні українців попереджають прикордонники.

Перетин кордону максимально спрощений. За наявності біометричного паспорта вся процедура займає не більше півгодини з обох боків кордону. Ми подорожували до Відня,

тому вибрали шлях через молдавське місто Бельці і далі на кордон з Румунією, Угорщиною та Австрією. Протягом усієї подорожі переслідувало відчуття, що їдемо київською трасою, — поряд обов’язково їхало 3−4 українські машини.

Друга особливість євротуру в умовах війни — місцеві ніде не дають українцям заплатити. Дорогою через три країни ми платили лише за бензин та віньєтки. Щодо останніх, про них варто подбати в Угорщині та в Австрії, — румунськими дорогами, дорогами Польщі проїзд безкоштовний.

Важко приміряти на себе ідентичність біженця, якщо ще кілька днів тому ти був самостійною людиною, здатною потурбуватися про себе та й залишаєшся такою для самого себе. Тому так складно нам було, коли тверде бажання платити за їжу, ночівлю, послуги наштовхується на небажання брати гроші.

«Вибачте, але це те маленьке, що ми можемо і хочемо для вас зробити, дозвольте нам про вас подбати. Україна — герої!» — зі сльозами на очах пояснює мені власниця невеликого ресторанчика в місті за маршрутом і не дає заплатити за обід. А потім додає - «Слава Україні!». Її ресторан — чи не єдиний у маленькому містечку,

яке ми перетинаємо, на вході до нього висить транспарант українською мовою, що тут для біженців з України все безкоштовно.

Ресторан в румунському місті Пашкань пропонує українцям безкоштовні обіди. Така ж ситуація в інших європейських містах та країнах / Фото: Ольга Духніч / НВ

Історія повторюється і в інших містах та закладах. Ось господарка кав’ярні на гірському перевалі робить мені безкоштовно каву, обіймає та шкодує, що у неї немає жодного сюрпризу для наших дітей. А ось господар апартаментів, заброньованих на Booking.com, відмовляється брати гроші за нічліг. «Fuck Putin! Ukraine the strongest! Fuck Putin!» — емоційно кричить він мені у телефонній розмові.

На ранок у наших апартаментів нас чекають кілька людей, які живуть по сусідству. Побачивши українські номери, вони кличуть нас до себе в будинок — годувати гарячим сніданком, поїти кавою, пропонують допомогу. З незмінним — «Слава Україні!».

На невеликій заправці майже на кордоні з Угорщиною біля нас зупинилося два автобуси з великою ромською сім'єю: жінки у національному одязі, чоловіки, багато дітей.

Вони оточили нас з усіх боків, і ми навіть трохи розгубилися. «Україна?» — спитав один із чоловіків. Я кивнула. Раптом всі вони впали на коліна молитовно склавши руки біля нас: «Ми молимося за Україну, ми молимося за ваших дітей. Чи потрібно вам щось?» — питали вони.

Читайте також:


Сьомий день війни з РФ — онлайн. Новий удар по Харкову, США закривають небо для РФ, Путін розлючений, 88% українців вірять у перемогу Сьогодні ми у Відні, тут сонячно, тихо, у небі незвично багато цивільних, не військових літаків. До 15 березня проїзд у громадським транспортом у Відні для українців безкоштовний. Безкоштовні також і дзвінки в Україну з місцевих операторів. Багато місцевих волонтерів, які готові допомагати одягом, іграшками, можливостями.

Побачивши українські номери, багато хто махає рукою і звучить незмінне, з різними акцентами — «Слава Україні!»

Читайте ще