Як їй це вдалося і що вона відчувала, про це йдеться у випуску "Сніданок з 1+1".
Валері вже три роки працює вчителем початкових класів у харківській приватній школі. Після закінчення Харківського педагогічного вузу талановитій випускниці одразу запропонували стати класним керівником для першачків, а вже за три роки через особливі методи викладання і тісний зв'язок з учнями вона стала завучем із виховної роботи.
"Вони називають мене Лєра. Я за те, щоб влаштувати з дітьми дружні стосунки, щоб вони не сприймали мене, як дуже серйозну тітоньоку", - розповідає Валерія.
І вже з перших днів війни Валерія допомагала своїм учням адаптуватися до нового, воєнного, життя.
24 лютого дівчина разом із своїм хлопцеп переїхали до бару, де раніше було бомбосховище. Звідтам молода вчителька почала проводити свої уроки.
Валерія дистанційно підтримувала і заспокоювала своїх учнів, коли самій було неспокійно.
"У перші дні ми самі не виходили. Було дуже страшно. Коли бомбили облдержадміністрацію, ми це почули дуже сильно. Стіни аж здригнули. Це дуже сумно, але до цього звикаєш", - розповідає вчителька.
42 дні під звуки вибухів та обстрілів Валерія прожила у бомбосховищі, де щодня викладала уроки.
Але згодом дівчина поїхала з Харкова через те, що зник доступ до інтернету, без якого вона не могла працювати. Окрім цього була ще й загроза погіршення ситуації у місті.
"Одна з проблем - це відсутність інтернету, через вибухи стались пошкодження на лінії нашого надавача послуг. А мені для роботи інтернет вкрай необхідний і відповідно виходити на зв'язок з дітьми було майже неможливо. І ще говорили, що у Харкові у квітні буде ситуація напружена. Було вже морально складнувато і я розуміла, що якщо я зараз призупиню роботу, то як буде навчальний процес з дітьми", - згадує вчителька.
Але згодом Валерія знову повернулась додому і діти вже в очікуванні на продовження навчання.
"Зараз вони дуже заінтриговані моїм поверненням додому. Їм дуже цікаво і вони тільки про це і запитують. Я тільки два дні тому приїхала і ми вчора вже з ними займались", - розповідає педагогиня.
Валерія каже, що якщо у Харкові ситуація покращиться, то вона б хотіла організувати для дітей, які залишились у місті, табір у приміщенні з бомбосховищем.
"Хочеться, щоб було живе спілкування і контакт дітей між собою і з нами, щоб якось урізноманітнити їхні дні. Я розумію, що їм також дуже складно. Можливо, ми цього не помічаємо, ми про це навіть мало говоримо, але дітям також складно", - підсумувала вчителька.
Читайте також:
Професор УжНУ з окопів читає лекції студентам (фото)
Як українським студентам вступити до європейського університету під час війни