А зі шкільних підручників зникнуть класики російської літератури та іноземці, які свого часу вихваляли радянський режим.
Про це йдеться в сюжеті ТСН.
Пам’ятники радянським окупантам замість водогону. Меморіальні таблички російським маргіналам замість відновлення зруйнованого житла. До тимчасово захоплених українських міст окупанти передусім повертають радянські назви вулиць та пам’ятники своїм героям.
У зруйнованому вщент Маріуполі замість відновлення житла загарбники вони збирають населення дивитися телевізор. Це все називається "рускій мір". І таким миром вони лякають увесь світ.
Тиміш – громадський активіст, який останні 15 років добивається від київської влади змінити радянські назви вулиць на українські. Серед його досягнень – повернення старих назв вулицям на Печерську. Зусиллямичоловіка замість імен сепаратистів початку 20 ст. провулки та вулиці повернули собі класичні назви.
"Аніщенко – це був так званий герой-революціонер, який в числі всіх тих елементів… – Сепар такий? – Фактично так. Фактично, говорячи нинішніми критеріями, ці люди організували повстання за заводі арсенал,
і це повствання було повністю інспіроване із Москви", – розповів громадський активіст, член комісії з найменувань вулиць Тиміш Мартиненко-Кушлянський.
Активістові 35. За фахом він юрист, а за покликанням краєзнавець. Тиміш – у комісії з дерусифікації столиці. Каже, що деякі назви взагалі не мали би з’являтися в Києві. І їх справді слід міняти. Майже 300 вулиць – назви яких пов’язані з Росією, росіянами або комунізмом.
"У нас були не тільки назви російських міст, а й назви російських морів, російських рік, російських озер, російських гір і навіть історичних місцевостей. До прикладу, є вулиця Сормовська на честь Сормова – це історична місцевість у Нижньому Новгороді", – розповів Мартиненко-Кушлянський.
Аналогічна ситуація в Одесі. Там багато чого треба дерусифікувати та декомунізувати. Вулиці, парки, сквери. Та найдужче активістів обурює пам’ятник Катерині другій. Російська пропаганда приписує їй заснування міста, хоча насправді це не так.
"Щодо саме демонтажу пам’ятника Єкатєрінє второй, яка є ворогом всього українського, яка, я хочу нагадати,саме запровадила на території України кріпацтво та знищила Запорізьку Січ – яке власне суто українське утворення,
вона була максимальною українофобкою і це ненормально, коли саме в українському місці є пам’ятник такій людині", – розповів громадський активіст Дем’ян Ганул.
А в Харкові ще й досі борються не лише за дерусифікацію, а й за декомунізацію. Влада міста роками саботувала і заважала цьому процесу. Костянтин Немічев був серед активістів, які тричі зносили пам’ятник Жукову. Тепер він – начальник штабу спецпідрозділу Кraken і захищає Україну на фронті, а пам’ятник Жукову пішов услід за російським кораблем.
"В нас є наші герої, українські, які зараз воюють за нас. Наші поети, які просвіщали Україну. Тобто дуже багато людей, якими можна гордитися. А ми живемо якимось радянським минулим і шанували радянських військових, яке знешкоджували мільйони українців", – розповів Немічев.
Нарешті й держава почала реагувати на виклики суспільства: Київ екстрено перейменовує вулиці, а в Міністерстві культури вже створили спеціальну комісію. Вона вирішуватиме найболючіші питання і вже розробляє спеціальне законодавство та правила.
"Експертна рада з питань подолання наслідків русифікації і тоталітарного радянського режиму.
Завдання цієї експертної ради є розгляд найбільш резонансних питань, які виникають у супільстві, для того щоб не шляхом командним, а шляхом рекомендацій спілкуватись із суспільством. Для того, щоб у законний спосіб вирішувати питання подолання наслідків русифікації і тоталітарного радянського минулого", – розповів міністр культури Олександр Ткаченко.
Освітяни теж готуються дерусифікувати шкільну програму. Із підручників зникнуть російські автори – як класичні, так і сучасні. Зникнуть і літератори, пов’язані з радянською владою. Наприклад, американець Теодор Драйзер та француз Ромен Роллан свого часу не визнали Голодомор в Україні й оспівували Йосипа Сталіна.
"Під час російської агресії ми маємо розуміти, що саме ота російська література, нібито гуманістична, нібито людиноорієнтована, саме вона виховала оцю націю, яка намагається знищити Україну. Вона займає непропорційно велике місце у курсі зарубіжної літератури у школі, тобто вона займає більше ніж третину. Ми бачимо наочну реалізацію концепції "один народ", – розповів освітній омбудсмен Сергій Горбачов.
Дерусифікацію як основу деколонізації України розглядають і в Інституті національної пам’яті. Кажуть, що впродовж років українцям тонко нав’язували переваги російського над українським.
"Є табличка про зустріч Чайковського і Лисенка в Києві, і от на цій табличці пише: "Геніальний Чайковський з великим Лисенком". Тобто Лисенко великий, але не настільки. Ну так, ну був такий, а от… Це маркер того, що російське – завжди краще. Більше, солідніше", – розповів директор галузевого державного архіву Українського інституту національної пам’яті Ігор Кулик.
І пояснив, чим це небезпечно.
"За Пушкіним приходить пушка. Спершу дають Пушкіна, як нібито поета, а потім говорять: "Дивіться, вони такі самі, як і ми… Відповідно, це наша територія і ми маємо право на цю територію прийти і робити те, що ми вважаєм за потрібне", – пояснив Кулик.
Історик навів приклади радянської пропаганди: подвиги солдатів, яких не було, події та персонажі, які ніколи не існували. Але чомусь їх і досі в Україні вважають героями. Далеко ходити не довелось.
"Ми з вами в парку Феодори Пушиної. Ніхто із нас не знає,
хто це така, поки ми не подивимось, що це уродженка Удмуртії. Не корінна, не те, що українка, як тут загинула, рятуючи радянських червоноармійців", – розповів Кулик.
Історія Феодори Пушиної – це класика пропаганди. Про неї безліч документалок, про те, як вона нібито зайшла до хати, що палала, і винесла три десятки поранених червоноармійців. Їх урятувала, а сама загинула. Не важко знайти і наказ про її нагородження. Щоправда, в документі Пушиної немає. Є інша жінка з тими ж ініціалами, званням і посадою, але прізвище – Путіна. Така собі друкарська помилка. А в Києві названі на її честь величезний сквер та вулиця.
Тиміш не сумнівається, що з таких маленьких деталей і вибудовується поняття "один народ".
"В радянські часи, та навіть і не тільки в радянські, і в часи Російської імперії, чиновники надзвичайно ретельно і скурпульозно працювали для того, щоб вплести оці ось російські ідеологеми, російську культутру в простір наших міст", – розповів активіст.
А поки в нас лише готуються і розписують програми дерусифікації, окупанти в тимчасово захоплених містах відновлюють пам’ятники Леніну, Пушкіну та іншим російським діячам.
Нагадаємо, Слідчий комітет РФ розпочав розслідування через демонтаж пам'ятника радянському розвіднику та агенту НКВС Миколі Кузнєцову.
Читайте токож:
"Я не дозволю Путіну забрати у мене Чехова": німецька міністерка культури вважає неправильним бойкот культури РФ
Гостомельська, Чорнобаївська та Героїв Маріуполя: у Львові перейменували майже два десятки вулиць
У Харкові хочуть перейменувати театр імені Пушкіна
Підписуйтесь на наші канали у Telegram та Viber.