Знищені твори мистецтва, пошкоджені музеї, викрадені культурні цінності. Протягом семи місяців широкомасштабної війни Росія вчинила сотні воєнних злочинів щодо українських культурних об’єктів.
Ще одним викликом стала антиукраїнська пропаганда та дезінформація, яку Росія поширює як усередині своєї країни, так і за кордоном.
Як Україна протистоїть цьому? Та що загалом відбувається з українською культурою під час війни? Про це Радіо Свобода поспілкувалось з міністром культури та інформаційної політики Олександром Ткаченком.
Нижче – головні тези цієї розмови.
Повну версію інтерв’ю дивіться тут:
Про викрадені окупантами культурні цінності
«На жаль, точної інформації стосовно того, звідки, що і де вивезли, ми не можемо про це говорити. Тому що, якщо в Маріуполі було зафіксовано на відео, що вони вивозять наші картини з музею, то в інших містах ми можемо користуватися лише вторинними джерелами інформації. І остаточно перевірити, які дії були вжиті, наразі неможливо. Тому будемо вивчати цю ситуацію вже після звільнення цих територій».
Про скіфське золото
«На жаль, на цю територію (у Мелітополь – ред.)
війська зайшли буквально впродовж двох-трьох днів. А для того, щоб вивезти ті чи інші експонати, їх потрібно, згідно з протоколом, запакувати, мати відповідні можливості для вивезення у безпечному транспорті і в безпечні місця. Це не робиться за один день.
Там, звичайно, були деякі (викрадені – ред.) об’єкти (скіфського золота – ред.). Але переважна більшість цінних об’єктів з розкопок знаходиться і знаходилась не в Мелітополі. І з ними все окей.
Нам потрібно з’ясувати, що вивезено і, відповідно, подаватися до міжнародних судів не тільки з приводу повернення, а й з приводу репарацій за заподіяну шкоду».
Про «інформаційний Рамштайн»
«Є кілька країн, які проявляють активну позицію. І ми сподіваємось, що сформуємо коло таких зацікавлених осіб або у форматі окремої зустрічі тих, хто найбільш активний і зацікавлений, або у форматі зустрічі міністрів ЄС або G7. Принаймні порядок денний всіх влаштовує і питання, які ми порушуємо, всі кажуть, що вони на часі і потрібно це робити. Першу зустріч можна очікувати або наприкінці жовтня, або в листопаді.
Потрібно мати постійно діючий механізм обміну інформацією між країнами,
скажімо так, цивілізованого світу для того, щоб протидіяти російській пропаганді, а також інструменти цієї протидії. І другий трек, про який ми ставимо питання, – це створення фонду допомоги українським медіа».
Про фінансування телемарафону
«Я знаю, що в бюджеті передбачені певні кошти на інформаційну безпеку. Але я хотів би остаточно побачити фінальну суму. І інформаційна безпека – це не тільки телемарафон, а й багато інших засобів, на які потрібні кошти на сьогодні.
Але якщо це буде все ж таки телемарафон, то сподіваюсь, що це буде справедливо, тому що впродовж цього року канали, не маючи жодних доходів від роботи телемарафону, продовжували працювати на допомогу державі, і держава має протягнути руку допомоги, щоб ми могли продовжувати інформаційне мовлення».
Ми рекомендували виділити достатньо для того, щоб можна було фінансувати і телемарафон, і міжнародну платформу іномовлення... Там є багато рядків, на що ідуть ці кошти».
Про формат телемарафону
«Поєднання таких зусиль (формату – ред.) на час війни, мені здається, абсолютно адекватною відповіддю.
Є різні точки зору стосовно того,
що чи не варто повернутися до звичайних новин, але мені здається, що, на жаль, це не на часі, тому що в нас новинні канали – це одне, а розважальні канали – це інше.
І повернення під час війни до звичайної сітки розважальних каналів, коли поруч з проєктами класичного ентертейменту різного характеру з'являються новини, на мій погляд, буде виглядати дивно».
Про присутність у марафоні спікерів від ексОПЗЖ
«Мені важко реагувати на речі, які з’являються у живій тканині телемарафону. Якщо ви як професіонал знаєте, як робляться новини «брейкінг ньюз», то можете собі уявити, що вони не плануються заздалегідь. І хтось, хто з’являється в ефірі, може виникнути за тих чи інших обставин. Інша справа, чи робить редакція потім висновки з того, що з’являється. Очевидно, що зробили».
Про ведучих марафону з колишніх проросійських каналів
«Багато закидів, які звучали з приводу тих чи інших ведучих, вони неактуальні щонайменше два-три роки. Вони залишили роботу на медведчуківських чи інших якихось каналах досить давно. Можуть бути різні позиції щодо ставлення цих журналістів до того,
що вони робили раніше, але принаймні під час війни вони показують абсолютно адекватну, професійну, патріотичну роботу і працюють у ЗМІ, до яких мало запитань».
Про відсутність «Еспресо», «5 каналу» та «Прямого» у телемарафоні
«Потрібно було або змінювати той формат, який уже налагодився, або їм змінювати підходи стосовно їхнього бачення того, як це мало б відбуватися.
Тому що не можна транслювати марафон 12 годин і мати своє мовлення (це як пропонувалося), і водночас бути долученим до телемарафону. На це ми відповіли: «Будь ласка, можете включати телемарафон, як це роблять багато інших регіональних каналів.
Співправця зараз виглядає так, що ці канали, коли хочуть – включають телемарафон, коли не хочуть – не включають і продовжують собі своє мовлення.
Тим більше ви самі кажете про необхідність збереження так би мовити різноманітності в телевізійному просторі. От у нас є різноманітність у телевізійному просторі».
Про ЮНЕСКО
«Вони сказали, що до кінця року має бути відкритий (офіс ЮНЕСКО у Києві – ред.). Він має слідкувати в оперативному режимі за тим, що відбувається з пошкодженими об'єктами культурної спадщини і координувати негайну допомогу».
Про УПЦ (МП)
«Відповідні запити стосовно поведінки тих чи інших ієрархів УПЦ ми постійно ставимо керівництву цієї церкви. правоохоронні органи мають реагувати на колаборантів, якщо такі є. І я би дуже хотів, щоб декілька таких справ, які існують, були доведені до суду. Тому що суспільству важливо мати відповіді на питання, що роблять ті чи інші ієрархи (наприклад, УПЦ) не тільки в Кремлі, а й які дії вони вживають на окупованих територіях».