Нестача медикаментів для поранених, які перебували в польовому шпиталі на заводі "Азовсталь" у Маріуполі Донецької області, стала головним аргументом на користь виходу гарнізону з території заводу в полон до російських окупантів. Про це військовослужбовець полку "Азов" Нацгвардії України сержант Владислав Дутчак, який захищав "Азовсталь", розповів в інтерв'ю засновнику інтернет-видання "ГОРДОН" Дмитрові Гордону.Він розповів, що шпиталь називали "залізяка", там перебували і військовослужбовці, і цивільні.
"Гідні поваги наші медики в цих нелюдських умовах робили все, що могли, і більше, і більше, і дуже добре справлялися. Але коли почався величезний наплив поранених, плюс до всього почали дуже сильно обстрілювати територію, прилеглу до шпиталю, і було кілька прямих влучань, які забирали життя бійців, яких уже врятували, ось тоді... Я б не сказав, що був відчай, але був момент похмурого такого фаталізму, що "так, мабуть, ми тут усі залишимося". І дуже шкода було хлопців, які страждали просто через брак медикаментів. І це, до речі, був найголовніший аргумент, чому відбувся цей вихід з "Азовсталі".
Треба було рятувати цих хлопців", продовжив він.
За словами Дутчака, Росія блокувала обмін, у межах якого Україна могла б забрати з "Азовсталі" своїх поранених.
"Росіяни не погоджувалися, щоб наше політичне й військове керівництво обміняло наших поранених на їхніх військовополонених. Тоді вже кількості російських військовополонених, я так розумію, було достатньо для того, щоб саме дати змогу евакуювати наших поранених. Але росіяни їхнє керівництво вкотре показали, що слова "росіяни своїх не кидають" це порожній для них звук, і вони не погодилися на ці переговори. Тому було досить тяжко. Не тому, що руки опускалися в наших лікарів дай бог їм здоров'я, і я дуже бажаю, щоб ті, які зараз в полоні, якнайшвидше повернулися через обмін до нас, а від того, що просто нічим у цих умовах допомогти", розповів він.