На Буковині батько загиблого військового облаштував комп’ютерний клас у школі, де раніше вчився хлопець. На цю справу віддав гроші, які отримав як компенсацію після втрати сина, йдеться в ТСН.
Учні Хотинської школи тепер поспішають на урок інформатики. Матеріал вчителька ілюструє на новій інтерактивній дошці, а на партах потужні комп’ютери, які «тягнуть» найскладніші програми. Колись тут і мріяти не могли про таку техніку, комп’ютери були старі, працювали повільно, багато сучасних програм не тягнули. “Я навіть інколи сміялась з дітьми, що діти у нас молодші за ті ком’ютори”, - каже викладачка.
Давнє бажання учнів та вчителів – мати сучасний робочий простір - здійснив пан Леонід. Він свого часу водив у цю школу сина Василя. Торік хлопець загинув на війні, захищаючи нашу країну від окупантів - бійцю було 30 років. У пам’ять про сина батько вирішив обладнати в його школі комп’ютерний клас.
На стіні нового класу написаний портрет Василя Мороза. Пан Леонід вдивляється у нього і тішиться, що тепер діти досхочу займатимуться комп’ютерною графікою та програмуванням,
які так любив за життя Василь. “Він дуже любив комп’ютери. Він цим дуже жив. Просто жив”, - розповідає чоловік про захоплення сина.
В колишній кімнаті Василя досі стоять комп'ютери, за якими хлопець проводив дні та ночі. “Купив напередодні, як мав йти на фронт. Він закривався і коли я вночі проходив, то лиш бачив у вікні світло, таке тьмяне, то видно комп’ютер тільки включений”, - розповідає чоловік.
Після повернення з АТО у 2016-му році хлопець був у пригніченому психологічному стані і лиш улюблене хобі повертала його до життя. У 2021 році Василь підписав контракт та повернувся до Попасної, там його і застала велика війна. “Він нічого не хотів, тільки армії, ні на яку роботу”, - запевняє батько загиблого бійця.
Коли батько отримав компенсацію після смерті сина - одразу вирішив частину пожертвувати школі. “Мені не треба тих великих грошей. В школі пам’ять буде постійно і згадувати будуть”, - переконаний чоловік.
“Вчинок батька, який вражає. Ми хотіли, щоб цей клас надихав. Щоб кожен, хто здобуває освіту в цьому навчальному закладі розуміли, якою ціною в нас зараз є такий клас”, - каже директорка закладу.
Пан Леонід не шкодує про витрачені гроші і вірить, що у добрій справі житиме його син.
Читайте також:
Захоплені технічними можливостями цієї техніки: перші враження українських танкістів від “Леопардів”
Жінка, яка народила 18-ту дитину, в своєму селі така не одна: якими сім'ями славиться Глинне на Рівненщині
У Дніпрі 40 рибалок врятували із дрейфувальної криги, а на Хмельниччині з води дістали вже тіла потопельників