Суспільство

Журналісти провели цікаве дослідження змін в “олігархічній” свідомості найбагатших людей України

28 бер•UA2DAY

21 листопада 2013 року в Україні розпочалися антиурядові протести як реакція на рішення Кабінету Міністрів України про призупинення процесу підготування до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом і значно поширилися після силового розгону демонстрації в Києві вночі 30 листопада. У рамках протестів кінця 2013 року відбувалися, зокрема, мітинги, демонстрації, студентські страйки.

Загалом ці протести були спрямовані на збереження законодавчо закріпленого геополітичного курсу України на Європу, що означав для Росії не лише подальший вихід України з-під контролю Росії, а й отримання Україною економічних, політичних, а в перспективі і військових гарантій збереження цього курсу.

Наслідком перемоги Революції стало відсторонення президента Януковича від влади та його втеча в Росію, відновлення конституції України 2004 року, скасування диктаторських законів, призначення дострокових президентських виборів. Зміна влади кардинально зменшила силу впливу Росії на Україну.

Революція гідності була приводом, який використала Росія для початку агресії, яка вступила в нову фазу з лютого 2014 року.

Так, 23 лютого 2014 року почалися проросійські та проукраїнські мітинги (в останніх брала участь велика кількість кримських татар на чолі з лідером Меджлісу Рефатом Чубаровим).

27 лютого невідомі озброєні люди без знаків розрізнення (ймовірно, колишні бійці розформованого 25 лютого спецпідрозділу «Беркут», що брали участь у придушенні протестів у Києві, та російські спецпризначенці) захопили та блокували Верховну Раду Криму й інші адміністративні будівлі, аеропорти в Сімферополі та Севастополі, установи зв’язку, засоби масової інформації тощо. На їхню вимогу до Парламенту Криму прийшла частина депутатів, які проголосували за проведення референдуму про розширення автономії Криму 25 травня 2014, в день президентських виборів в Україні.

При цьому присутність кворуму є сумнівною, оскільки ЗМІ на засідання не допустили. Невдовзі було двічі змінено дату референдуму: перенесено спершу на 30 березня, а потім — на 16 березня. Було змінено також формулювання питання: замість розширення автономії йшлося про приєднання до складу Росії. Однак, оскільки Україна є унітарною державою,

питання про відокремлення регіону можна було вирішувати лише на загальнонаціональному референдумі. З огляду на це, ще до проведення референдуму лідери країн ЄС, США та багатьох інших визнали його незаконним, а його результати — недійсними.

У ніч на 27 лютого будівлі Верховної Ради та Уряду АРК захопили озброєні невідомі особи та встановили на будівлях російські прапори.

За словами народного депутата Сергія Куніцина, адміністративні будівлі захопили професійно підготовлені люди, озброєні автоматичними карабінами, кулеметами, гранатометами тощо. За повідомленнями ЗМІ, центр Сімферополя було перекрито правоохоронцями, піднятими по тривозі, обмежено рух громадського транспорту.

16 березня 2014 року відбувся «референдум» про статус Криму, на якому, за офіційними даними Росії, 96,77 % жителів АРК і міста Севастополь проголосували за возз’єднання цих територій з Російською Федерацією.

17 березня Верховна Рада АРК проголосила незалежність Республіки Крим, а 18 березня у Георгіївській залі Московського Кремля Президент Росії Володимир Путін спільно з самопроголошеними Головою Ради Міністрів АРК Сергієм Аксьоновим,

спікером Верховної Ради АРК Володимиром Костантиновим і головою СМДА Олексієм Чалим підписали Договір про прийняття Республіки Крим до складу Росії.

21 березня Рада Федерації Росії прийняла закон про ратифікацію Договору від 18 березня та закон про утворення нових суб’єктів федерації — Республіки Крим і міста федерального значення Севастополь, закріпивши анексію цих регіонів Росією.

Саме так розпочалась російсько-українська війна. Війна не на життя, а на смерть, спрямована на тотальне знищення української нації і державності.

Не обмежуючись Кримом, російські спецслужби і підконтрольні їм сепаратистські формування захоплюють адміністративні будівлі в частині Донецької і Луганської областей, намагаються реалізувати подібні плани в Одесі, Харкові, Запоріжжі, тощо. Однак, наштовхуються на значний спротив громадськості і приймають рішення обмежитися екскалацією конфлікту на теренах Донецької і Луганської областей.

Так розпочинається активна фаза бойових дій в Україні, яка з різною інтенсивністю триває і досі, трансформувавшись у повноцінну війну і забираючи та скалічуючі тисячі людських життів.

Важливим моментом даної війни є безпрецендентна трансформація українського суспільства. Так, лише за перші дні повномасшатбного вторгнення, до лав сил територіальної оборони і ЗСУ стали тисячі добровольців різного віку, самоорганізувався волонтерський рух, який систематично спрямовує свою потужність на забезпечення, як війська, так і на різноманітні гуманітарні програми.

І, якщо загальноукраїнський волонтерський рух об’єднує людей різного статку, то варто проаналізувати участь і найбагатших українців, кожен з яких відзначений світовим рейтингом Forbes, у наближенні нашої перемоги.

Саме тому, ми вирішили розповісти про загальновідомих українців – мільярдерів, які залишилися вірними державі і народу:

1.) Ренат Леонідович Ахметов; 2.) Ігор Валерійович Коломойський; 3.) Дмитро Аркадійович Буряк; 4.) Ігор Ігорович Кривецький; 5.) Дмитро Васильович Фірташ. News Лідер списку заможніх підприємців – меценат, палкий поціновувач футболу Рінат Леонідович Ахметов, статки якого, згідно із рейтингом видання Forbes становили 4.4 млрд. доларів США.

Незважаючи на значне падіння власного капіталу і втрату контролю над багатьма активами групи “СКМ”,

Рінат Леонідович Ахметов залишився в Україні, його підприємства продовжують роботу і сплату податків та консолідовані для надання максимальної підтримки, як державі, так і кожному окремому громадянину. Зокрема, в гуманітарному напрямку спільно працюють: Футбольний клуб “Шахтар” БО “Фонд Ріната Ахметова” та всі підприємства групи “СКМ”

За підрахунками пресслужби СКМ, допомогу отримали 2,1 млн людей, або кожний 20-й українець. Найбагатший українець розвиває сім напрямків допомоги: гуманітарний (їжа, ліки, одяг, евакуація та архівація свідчень українців про війну); підтримка ЗСУ і ТрО; допомога переселенцям у містах присутності бізнесу СКМ; безкоштовна електроенергія для медиків та військових; доставка гуманітарки з Європи; шелтер на «Арені Львів» та благодійне турне команди; співфінансування іномовлення FreeДом.

Окремим пунктом слід виділити зусилля співробітників групи, направлені на оперативну ліквідацію наслідків пошкодження енергетичної системи України. Так, за повідомленням ДТЕК: “за рік повномасштабної війни співробітники компанії відновили світло у домівках більше 7-ми мільйонів українців”.

На нашу думку загальна сума благодійної допомоги, фінансування ЗСУ, ТРО та об’єктів критичної інфраструктури, яка була надана Рінатом Леонідовичем Ахметовим, перевищує 130 млн. $, із урахуванням сплати 30 млн. $ податків авансом на самому початку війни, і автоматично забезпечує Р.Л. Ахметову перше місце в рейтингу.

Окрім, кейсу найзаможнішого українця, ми приділили увагу і благодійним проектам ще одного відомого вітчизняного підприємця – мільярдера – Дмитра Васильовича Фірташа.

Початок повномасштабної війни Дмитро Васильович вимушено зустрів у Відні, оскільки перебуває там в очікуванні рішення суду, щодо можливості його екстрадиції в США через ряд звинувачень, які йому висунула американська влада. Крім того, і на батьківщині його підприємства стикнулися із рядом проблем: від порушених кримінальних проваджень, які блокують їх роботу і до прямих збитків через війну.

Сукупність цих факторів негативно впливає на загальний об”єм статків українського підприємця, однак не завадило йому виділяти значні кошти на організацію гуманітарних та благочинних акцій в Україні,

наближуючи нашу перемогу.

Так, за повідомленням Group DF загальні витрати компаній на допомогу становили 588 млн. і продовжують збільшуватися. Найбільші статті з них слідуючі: – $3,5 млн на спецрахунок НБУ, надання гуманітарної допомоги, закупи медикаментів та кисню для 17 лікарень, підтримка ТрО, облаштування бомбосховищ та інше.

Фото: інфографіка з сайту Group DF News Тож, вищевказана інформація дозволяє стверджувати той факт, що Дмитро Васильович Фірташ не залишився осторонь україно-російської війни та систематично реалізовує багатомільйонні благочинні проекти.

Ігор Ігорович Кривецький – український підприємець, політик, меценат. Народний депутат України 7-го скликання. Член ВО «Свобода» з 2004 року.

Широкому колу громадськості І.І.Кривецький більш відомий завдяки своїй політичній діяльності у складі ВО “Свобода” та скандалам, які її супроводжували. Однак, слід відзначити, що йому неодноразово вдавалося вигравати суди про захист власної честі, гідності і ділової репутації через зведений наклеп. Проте, йому жодного разу не вдалося спростувати твердження про наявність чи підконтрольність мільярдного статку.

Пік популярності пана Кривецького прийшовся на часи Революціїї Гідності, коли саме він спонсорував і активно особисто підтримував громадські зібрання у Києві, сприяв і повністю фінансував основну сцену Євромайдану. В даному контексті, себе він називає: “основним фінансистом Революції гідності з боку ВО «Свобода».

Загальновідомо, що І.І.Кривецький керує власним приватним підприємством, працює на ринку готельного, ресторанного та аграрного бізнесу. Також має активи в с/г, житловому будівництві та енергетиці.

Щодо благочинного і культурного боку діяльності І.І. Кривецького, то вона багатогранно розкривається у рідній йому Львівській області. Серед основних напрямків слід відзначити: організацію та підтримку діяльності літніх таборів для дітей зі сходу України, першої школи дитячого гольфу, музею відомого українського скульптора О. Сухоліта, систематичну допомогу школам-інтернатам, юнацьким спортивним секціям, реалізацію власної ідеї та створення першого українського публічного парку сучасної скульптури — PARK3020, де у вільному доступі розміщено роботи відомих українських сучасних художників.

З початку АТО, а тим паче після повномасштабного вторгнення, І.І. Кривецький, пов’язані із ним структури і громадські організації надають постійну волонтерську допомогу Збройним силам України, силам ТрО та переміщеним особам. За різними оцінками, сума допомоги сягає 50 млн гривень і постійно збільшується. Отже, і пана Кривецького ми можемо спокійно долучити до рейтингу вітчизняних мільярдерів, які наближують нашу перемогу.

Слідуючий, з ким ми воліємо Вас познайомити буде: Дмитро Аркадійович Буряк – бізнесмен, філантроп, президент та засновник таких компаній, як Vision International People Group (мережевий маркетинг), DeVision (девелопмент), Cryptaur (блокчейн), LifeWise (мережевий маркетинг) та інших. Його підприємства базуються в Україні, Австрії, Нідерландах, на Кіпрі, Литві, В’єтнамі та Швейцарії.

Дмитро Аркадійович має українське, литовське, білоруське і російське коріння, довгий час прожив в Монголії та на теренах Радянського Союзу, де і спромігся сформувати значний капітал. За інформацією із відкритих джерел, обсяг статків Д.А. Буряка сягає одного мільярда долларів США і зароблений,

здебільшого, в міжнародному бізнесі, в тому числі і в росії.

Однак, через свої політичні переконання і систематичний утиск з боку сучасної російської влади – Д.А. Буряк добровільно вийшов з російського громадянства, отримав українське і реінвестував власний капітал в українську економіку та глобальні вітчизняні спортивні проекти, в тому числі, в баскетбол.

Після початку АТО, а особливо, після повномасштабного вторгнення Д.А. Буряк чітко заявив про свою демократичну позицію і організував систематичну допомогу багатьом гуманітарним проектам.

Серед останніх акцій, дотичних до структур Д.А. Буряка, можливо відзначити надання медичного устаткування благодійному проекту відомого волонтера: Ірини Солошенко, який вона з друзями, побратимами і партнерами успішно реалізовує на базі Головного військового клінічного шпиталю.

За нашими підрахунками, загальний внесок Буряка Дмитра Аркадійовича та дотичних до нього структур в наближення спільної перемоги можливо оцінити в суму, яка перевищує 60 млн. гривень, що гарантовано надає Дмитру Аркадійовичу місце в нашому рейтингу.

Ігор Валерійович Коломойський – вітчизняний підприємець, який не потребує окремого опису чи представлення, оскільки і сам є невід’ємною частиною медійного світу.

Вікіпедичні талмуди зазначають, що він: український олігарх, політик і колишній управлінець єврейського походження, співвласник групи «Приват», відомий корупціонер[1] Хоча, на нашу думку, вікіпедія не доскональна і твердження про “українського олігарха” та “корупціонера” є хибними через свою недоведенність. Так, наразі не існує жодного рішення суду, яке б вступило в силу по звинуваченню І.В. Коломойського в корупції, як і немає жодних підстав стверджувати, що він підпадає від формальні ознаки “антиоліхархічного закону”. А, от щодо його харизматичності, відмінного почуття гумору і доброї волі ходять легенди – чого лише варте крилате “запрошення на каву”, яке з легкої руки І.В. Коломойського стало всенародним мемом.

Однак, повернемося до 2014 року, фактично початку російсько-української війни. Саме в цей час І.В. Коломойський виявив свою чітку проукраїнську позицію, що виразилось у протидії сепаратизму,

формуванню добровольчих батальйонів, виплатах за кожного полоненого російського диверсанта, тощо. І це спрацювало – сепаратиські рухи на Дніпропетровщині захлинулися, а сформовані добровольчі батальйони успішно виконували поставлені завдання.

Початок повномасштабного російського вторгнення застав Ігора Валерійовича в Україні, де і він і залишається по сьогоднішній день та намагається захистити залишки власного бізнесу. За підрахунками журналістів лише за рік війни І.В. Коломойський втратив більше половини власного капіталу, і, здебільшого, через конфлікт з певними представниками діючої влади:

Однак, це не заважає йому дотримуватися проукраїнської позиції і приймати участь в ряді гуманітарних проектів, хоча, він це й не афішує. Тож, внесок Ігора Валеріовича Коломойського з початку 2014 року надає йому право на одну із лідируючих позицій в нашому рейтингу.

Висновки за результатами нашого дослідження можливо зробити слідуючі:

1.) За період повномасштабного російського вторгнення вітчизняні підприємці-мільярдери втратили близько половини власних активів: діючих підприємств – платників податків;

2.) Незважаючи на можливість дистанціонуватися від війни, згадані вітчизняні підприємці залишилися при чіткій проукраїнській позиції;

3.) Незважаючи на безпрецендентний тиск влади: кримінальні провадження, безпідставні публічні звинувачення, обшуки, конфіскація активів, дискримінаційні прояви – приймають постійну участь в сприянні нашим військам, силам територіальної оборони, переселенцям, тощо.

p.s. В даному контексті більше питань виникає до деяких представників влади, які дозволили наживатися на генераторах, майні ФДМ України, “золотих яйцях”, гуманітарці і багато чому іншому…

Автор: Дмитро Кравченко

рада, фонд, кремль, рейтинг, Дія

Читайте ще