Про це повідомляє власкор Укрінформу.
«Наші рідні майже рік у полоні країни-агресора росії, хоча, коли виходили вони з Азовсталі, (їм - ред.) обіцяли й мова йшла про кілька місяців. Загалом і полоном назвати це важко, оскільки там не дотримуються жодних міжнародно визнаних правових норм, зокрема Женевських конвенцій. Ми готові стукати у будь-які двері, аби повернути з полону як своїх рідних, так і всіх українців - військових і цивільних. Про те, які тортури й страхіття там відбуваються, повинен знати весь світ», - сказала у коментарі агентству дружина військовослужбовця, який потрапив у полон після виходу з Азовсталі.
В Анкару прибули три дружини військових і мама нацгвардійця, що служив на Азовсталі. Свої повні імена жінки не називають, бо остерігаються, щоб через цю поїздку і так критичне становище їхніх рідних у полоні не погіршилося.
«Цей рік полону витримає далеко не кожен. Маємо інформацію, що наші хлопці там уже помирають. Та скільки насправді їх залишається в полоні - достеменно невідомо, списки все ще далекі від точних, і багато хто шукає своїх рідних та близьких.
… Як показує минулий досвід, Туреччина, зокрема президент країни, має потенціал для визволення наших хлопців із полону, як це вже було доведено на практиці. Тому ми з вдячністю за все зроблене та зі сподіванням на те, що буде зроблене в майбутньому, приїхали сюди та мали зустрічі на офіційному рівні», - наголосила в розповіді одна з жінок.
Ніхто з прибулих жінок не знає точного місця перебування та стану здоров’я своїх чоловіків.
«Таким мій чоловік був до полону, а це він зараз, - показує фото чоловіка дружина офіцера - морського піхотинця, взятого в полон у Маріуполі. - Очевидно, що зуби у нього вибиті, ніс зламаний. Не знаю ні де, ні коли було зроблене це фото. Лиш знаю, що його переміщують з колонії в колонію, коли зустрічають на новому місці - б’ють. Ні харчування, ні медичне забезпечення не відповідає не те що нормам міжнародного права, а й найелементарнішим потребам. Це страшно, тому робимо все від нас можливе, аби цей жах припинити».
Цю світлину жінка знайшла в інтернеті, тоді її чоловік перебував в Оленівці, де саме він зараз - невідомо.
Рідні військовополонених написали та передали листа президентові Туреччини,
міністру національної оборони Туреччини, в яких просять посприяти обміну як їхніх рідних, так і всіх полонених та щонайшвидшому їх поверненню з полону додому.
«Після 86 днів перебування на Азовсталі наші захисники й так виходили у поганому стані, але після полону вони повертаються у вкрай жахливому стані. Моєму синові, який у полоні вже 12 місяців, дуже потрібна операція на нозі, і скоріше за все, й інша медична допомога та лікування. Ми просимо про допомогу Туреччину - це крик душі матерів та дружин. Це мій єдиний син, він - все моє життя, всі мої надії та сподівання. Нічого дорожчого в житті я не маю», - ділиться зі сльозами на очах мама військовополоненого.
Жінки розповіли про жахіття, які довелося пережити в окупованому Маріуполі, та власний досвід евакуації.
Читайте також: Незламні, нескорені, неспинні — легендарні: “Азову” — 9 років «Вся моя сім’я та багато поколінь предків - корінні мешканці Маріуполя. Наша сім’я пережила не одну війну, революцію, а от «звільнення», яке нам влаштували «брати», не пережила. Ми поїхали з п'ятирічною донькою, аби врятувати свої життя - поїхали за день до того,
як за нами прийшли рαшиcτи, бо ми були в їхніх списках. Мій чоловік виходив з Азовсталі в числі перших, оскільки мав поранення. Я безмежно вдячна нашим медикам, які врятували йому життя в тих нестерпних умовах на Азовсталі. 16 травня він вийшов з пораненими. Представників МКЧХ та інших міжнародних організацій при виході не було взагалі. Як вони мені пояснили згодом - не змогли приїхати з Дніпра та Запоріжжя», - розповіла агенству дружина морського піхотинця з 36-ї бригади морської піхоти.
За її словами, рідні військовополонених уже втратили довіру до міжнародних організацій.
«Вони не довели своєї ефективності, та й жодної роботи нормальної не показали, ні під час виходу військових з Азовсталі, ні тепер - під час їхнього перебування в полоні, ні у питанні евакуації цивільних. Отож, ми вирішили боротися, робити все можливе з нашого боку, аби повернути рідних додому. Реалізувати цю поїздку нам допоміг фонд «Серце Азовсталі», і ми вдячні їм за це. Дякуємо Туреччині та президентові Туреччини за вже зроблене для підтримки України та звільнення бранців, сподіваємося,
що ці зусилля триватимуть та матимуть свій результат», - додала жінка.
Читайте також: За час повномасштабної війни з полону повернули 2 279 українців та українок - Президент За сприяння та організації Посольства України в Туреччині жінки зустрілися із головним радником президента Туреччини Ялчином Топчу, омбудсменкою з питань прав жінок та дітей, передали листи президентові Туреччини та міністру національної оборони.
Як повідомляв Укрінформ, 16 квітня Україна та росія провели Великодній обмін полоненими - додому повернулися 130 українських захисників.
Нині триває підготовка обміну «всіх на всіх», він може стосуватися тільки військових, цивільних заручників у такий спосіб повернути на Батьківщину не вдасться.
У лютому цього року стартував проєкт підтримки захисників Маріуполя та родин загиблих, полонених і зниклих безвісти – «Серце Азовсталі».
