Вже багато років Росія у своїх пропагандистських передачах і шоу постійно намагається нав’язувати українцям свої стереотипи. До прикладу вони стверджують, що назва «Україна» нібито походить від слова «окраїна» або голосно заявляють, що козаки - це розбійники та пияки, борщ - російська страва, а Україну придумав Ленін. Сьогодні “Трибун” зібрав топ найпоширеніших фейків про історію України.
Україна та Росія - братні народи
Концепція “братніх народів” – це спроба насильно прив'язати українську історію до російської та заперечити право українців на власний історичний вибір. Зараз вона потрібна ще й для того, щоб обґрунтувати та виправдати агресію проти українського народу. Та ми – не єдиний народ, і ніколи ним не були.
Усе почалося з Києва. У 9 столітті саме з центром у Києві сформувалася середньовічна держава – Русь. Упродовж наступних кількох століть Руссю у широкому значенні називалася вся територія, де визнавали владу київських князів. Землі на північному сході, де згодом сформувалось Московське князівство, в ті часи називали Заліссям.
Джерела всього українського,
російського, білоруського та, значною мірою, і литовського народів – у середньовічній Русі. Проте їх формування у наступні століття проходили за різних історичних умов. Це визначило суттєві культурні, політичні, світоглядні відмінності, а також окремі мови, зокрема українську і російську.
Після монгольської навали у 13 столітті історичні долі територій сучасних України та Росії остаточно розійшлися. Українські терени продовжували розвиватися у європейському контексті. На формування ж політичної культури Московського князівства мали визначальний вплив ординські порядки та традиції з возвеличенням правителя і повною йому покорою, абсолютним домінуванням держави, відсутністю приватної власності на землю й общинними порядками.
Українська мова вигадана
Російські пропагандисти стверджують, що українську мову вигадали штучно, щоб розділити "братні народи", але хто і коли вигадав українську мову чомусь не називають. Деякі "експерти" стверджують, що українську мову вигадав Іван Котляревський, коли написав "Енеїду", використовуючи "південноросійські говірки"; інші – що літературну українську мову було штучно створено в СРСР,
коли у 1928 році було затверджено український правопис, а президент РФ Володимир Путін взагалі заявляв, що довгий час росіяни та українці розмовляли однією мовою, а перші відмінності виникли в XVI столітті в результаті полонізації російської території.
Як показує історія, жодна мова у світовій історії не зазнавала такого страшного та послідовного нищення, як українська. Українську мову століттями обмежували, забороняли та скасовували – циркулярами, указами, заборонами, законами, анафемами, покараннями тощо. Є купа історичних фактів про заборону української мови починаючи від указу московського царя Петра I "Про заборону книгодрукування українською мовою та вилучення українських текстів із церковних книг" до "Закону про мови народів СРСР", яким російській мові надавався статус офіційної. Незрозуміло який сенс забороняти те, чого ніколи не існувало.
Поширюється росіянами й ще один фейк. Нібито найбільш споріднена до української мови - російська. Але ж, з точки зору лексики найближчою до української мови є білоруська (84% спільної лексики), польська (70%),
словацька (68%) і аж на четвертому місці – російська (62%).
Українською мовою говорить лише незначна частина населення країни
Насправді ж, територія поширення української мови – вся країна. За результатами соцопитування, проведеного центром Разумкова, в усіх областях України мовою повсякденного спілкування для 56% населення є українська, для 23% - російська, для 21% - однаковою мірою обидві мови. Рідною українську мову назвали 67,7% населення.
Україна - це окраїна Росії
Черговий надуманий Росією фейк - назва Україна походить від того, що ми "лише окраїна" РФ.
Але Назва нашої країни УКРАЇНА з'явилася в останній чверті XII ст. Уперше в Іпатському списку «Повісті минулих літ», де літописець розповідає про смерть переяславського князя Володимира Глібовича у 1187 р., сказано: «І плакали по ньому всі переяславці... За ним же Україна багато потужила». Через два роки, у 1189 р., було відзначено, що князь Ростислав приїхав «до України Галицької».
Походження назви Україна здавна привертало увагу вчених, але однозначного пояснення й досі немає. Частіше її пов'язували з іменниками край,
країна у значенні «рідний край, своя країна, рідна земля; земля, населена своїм народом». І, нарешті, ще один погляд, за яким назва Україна нібито походить від дієслова украяти (відрізати), тобто первісне значення цієї назви — «шматок землі, украяний (відрізаний) від цілого, який згодом сам став цілим (окремою країною)».
Дуже важливим є й той факт, що, незалежно від свого походження, слово Україна позначало Козацьку державу, створену Богданом Хмельницьким. Звичайно, ніякою «окраїною» Російської імперії вона не була і весь час претендувала на повну державну самостійність. Саме через це вживання слова Україна в царській Росії було заборонено. І лише тоді, коли царським чиновникам стало ясно, що це слово не можна знищити та стерти з пам'яті українців, було вирішено його дискредитувати. Російські шовіністи стали пояснювати назву нашого краю Україна як «окраїна Росії», тобто вклали в це слово принизливий і невластивий йому зміст.
Козацтво - це розбійництво
Роспропаганда ширить фейк, про те, що козацтво почалося саме з Богдана Хмельницького. Козаки в уяві росіян - це люди,
котрі тікали від панів у степи. Такі бідні-нещасні, в останній латаній одежині від безвиході кидають плуг, беруть у руки шаблюку і йдуть у бій.
Але ж козаки завжди прирівнювали себе до шляхти, до дворянства. Поміж козаками насправді були люди різних станів суспільства – від селян до шляхтичів і навіть князів з давнім родоводом. Історія зафіксувала чимало постатей з найвищих прошарків суспільства, які ставали козаками. Наприклад, в Богдана Хмельницького служив, Лаврін Капуста. Про нього багато легенд є, він походив з князівського роду. Тогочасним олігархом можна назвати Юрія Немирича. Цей чоловік походив зі старовинного роду магнатів. Здобував освіту в британських Оксфорді, Кембриджі та паризькій Сорбонні. І з таким багажем знань і цілим списком власних сіл, він переїхав у Чигирин до Хмельницького, а потім і до Виговського.
Козаки в уяві росіян також постають як такі собі пиячки, гультіпаки із невеликим розумом, яким їсти не дай, лиш би була горілка відрами та достатньо місця, щоб пострибати гопака. Такий самий міф створювався щодо всіх українців, що вони тільки можуть танцювати та пити горілку,
ходити у своїх шароварах і вишиванках, співати свої пісні.
Пиятика, звісно, існувала чи не у будь-якій армії в історії людства. Була вона й на Січі, але зовсім не в таких масштабах, як намагаються переконувати росіяни. До того ж запорожці не пили горілки. Вона була пізнішим винаходом. В час виникнення козацтва вони віддавали перевагу слабоалкогольним напоям.
Цікаво, що розповідаючи про козаків-розбійників, пропагандисти ігнорують факт, що козаки створили власну державу, вели успішне дипломатичне спілкування з європейськими країнами, розвивали економіку, створювали й розвивати власний самобутній художній стиль і мали такий рівень поваги, що європейці порівнювали козацтво з лицарським орденом.
Степан Бандера був есесівцем і офіцером німецької армії
Єдине свідоцтво про співпрацю Бандери з німецькою розвідкою дав Ервін Штольце, офіцер Абверу. На допиті він показав, що лідер українських націоналістів був завербований. Але документів про це не збереглося. Тим більше немає ніяких свідоцтв про офіцерське звання Степана Бандери та його співпраці з СС. Проти цього міфу говорить і той факт,
що Степан Бандера був заарештований незабаром після початку наступу німців на Радянський Союз - 5 липня 1941-го. Потім він був доставлений в концтабір «Заксенхаузен», де і просидів в одиночній камері аж до вересня 1944 року.
Тут згадаємо тогорічний міф про те, що головний ворог росіян, якого треба вбити – це Степан Бандера. Спочатку нісенітницю про те, що російські солдати, у тому числі вихідці з Чечні, полюють на очільника ОУН-УПА, озвучив президент Чечні Рамзан Кадиров. А потім її почали повторювати на російських ресурсах.
Нагадаємо, Степан Бандера загинув 1959 року – від рук терориста за наказом генсека СРСР Хрущова та голови КДБ Шелепіна. Його розстріляли впритул струменем розчину ціаніду.
Ляп Кадирова висміяли в українських соціальних мережах: там з’явилися десятки мемів, сенс яких зводиться до того, що Бандера продовжує лякати тих, проти кого боровся, навіть після смерті.
Донбас завжди був російською територією
Росіяни у своїй пропаганді стверджують, маючи на увазі Донеччину та Луганщину, що територія Росії всюди, де живуть люди, які виховані у традиціях православ’я та у традиціях російської моралі.
Насправді ж, історія Донецької та Луганської областей сягає раннього Палеоліту. Згідно з етнографічними даними, до 15 століття ці території називалися Диким полем. Їхнє активне заселення селянами з правобережної України відбувалося у 15-18 століттях. Проте найактивніший розвиток припав на 19 століття. Історично майже всі великі міста регіону були засновані за участи європейців, на противагу російським твердженням.
Зауважимо, активний період тотального зросійщення 1930-х років приніс найбільш сумні наслідки для лівобережної України, адже вона і до цього перебувала під владою російської імперії. Нині тут відбувається зворотній процес – очищення мови від непотрібних кальок і росіянізмів та повернення у мову «втраченої» лексики.
Україну придумав Ленін
Багато разів Володимир Путін розповідав, що Україну придумав лідер російських більшовиків Володимир Ленін у 1922 році.
Хоча для всіх очевидно, що Україна існувала задовго до цього, а Ленін лише "вніс" її до складу нової імперії, не сумніваючись при цьому у факті її існування. Про це свідчить хоча б те, що після проголошення Української Народної Республіки у 1917 році більшовики спочатку зосередились не на захопленні української території та приєднанні її до Росії,
а на встановленні власного контролю над єдиним легітимним на той час органом влади – Центральною Радою.
Те, що каже Путін про “Україну імені Леніна” майже те ж саме, що казала Роза Люксембург у 1918 році. Вона звинувачувала Леніна, що він розбещує український націоналізм, дає українцям право створити радянську соціалістичну республіку. Тоді українці, робітники та селяни голосували не за російські партії, а за Грушевського, за Петлюру, за Винниченка, за українську соціалістичну республіку. Було зрозуміло, що кожний уряд, який хоче отримати владу у центрі, в Москві, мусить щось робити з Україною.
По суті ж українська державність сягає часів Київської Русі. Загальновідомим є факт, що Юрій Довгорукий, який заснував Москву, був київським князем. Також історичним фактом є те, що коли нинішню російську столицю тільки починали будувати у XII столітті, Київ уже був розвиненим і відомим у Європі містом із храмами, будівлями й активною торгівлею.
Галичину до України приєднав Сталін
Цей російський фейк базується на пакті Молотова — Ріббентропа, яким Радянський Союз і гітлерівська Німеччина поділили тогочасну Польщу по так званій лінії Керзона з невеличкими відхиленнями на користь СРСР.
Після підписання цього пакту німецькі війська окупували території Польщі на захід від лінії Керзона, тоді як радянська армія – на схід від неї. 28 вересня 1939 року в договорі між Третім Рейхом і СРСР було зафіксовано державний кордон між двома імперіями, а 1 листопада 1939 року Верховна Рада СРСР проголосувала за ухвалення Закону СРСР "Про включення Західної України до складу Союзу РСР із возз'єднанням її з Українською РСР", після чого на приєднаних територіях стала поширювати свої репресивні заходи стосовно всього українського населення.
Але ж, по-перше, Галичина завжди була історичною українською землею. Не слід забувати й про те, що саме більшовицька агресія проти незалежної Української Народної Республіки у 1919 році сприяла тому, що західноукраїнські землі, які на той час входили до складу України, були окуповані іншими країнами. А самому Сталіну тих років приписують вислів: "Хто приєднає Галичину, той розвалить імперію".
До того ж Сталін під час укладення нацистсько-радянського пакту взагалі не переймався інтересами ані України, ані Галичини, і розчерком пера відмовився від етнічної української частини Галичини.
Також зауважимо, що першу згадку про Луцьк датують 1085 роком, Коростень - 945 роком, а Львів (центр Галичини) був заснований князем Данилом Романовичем у середині XIII століття,
Крим Україні подарував Хрущов
Під час створення Радянського Союзу в 1922 році Крим і справді відійшов Російській Соціалістичній Федеративній Радянській Республіці, у складі якої перебував до 1954 року. Однак до 1922 року також існувало життя, і Крим у ньому був частиною українських земель аж до окупації його більшовиками у 1920 році.
Але передання півострова Хрущовим у 1954 році важко назвати подарунком. Це був вимушений захід через важку економічну ситуацію на півострові, до якої призвело російське господарювання у повоєнні роки, впродовж яких Крим усе ще лежав у руїнах, а провідні галузі кримської економіки, такі як садівництво, тваринництво, виноградарство і виноробство, були у глибокому занепаді.
До проблем півострова додалася й організована сталінським режимом у 1944 році масова депортація кримських татар. Замінити їх спробували переселенцями, із російської глибинки – Курської,
Воронезької областей, Поволжя і північних регіонів РРФСР, однак вони виявились абсолютно не здатними для ведення там ефективного господарства.
Загалом же тут маємо схожу ситуацію з Галичиною: спочатку росіяни позбавили Україну шматка території, а потім повернули його назад – у цьому випадку, коли усвідомили власну нездатність дати йому раду.
Борщ – страва російської кухні
В Росії досі вважають борщ російською стравою. Навіть після того, як Міністерство культури України ухвалило своє рішення про визнання страви частиною національної культурної спадщини України. Також урядова команда й ентузіасти на чолі із шеф-кухарем та блогером Євгеном Клопотенком добилися внесення борщу до списку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО.
Заявка України містила понад 700 сторінок доказів того, що борщ має українське походження і що цю страву споживають по всій Україні. Вона мала чекати черги на розгляд в ЮНЕСКО до 2023 року, але повномасштабне вторгнення Росії розворушило чиновників ООН – і 1 липня 2022 року борщ таки внесли до нематеріальної культурної спадщини, яка потребує термінової охорони.
